Друга пісня про Ґудрун

Читати оригінал; читати латиномовний переклад; читати англомовний переклад (Беллоувс); читати англомовний переклад (Голландер); читати англомовний переклад (Торпе); читати російськомовний переклад

Конунґ Тьйодрек² був у Атлі й втратив там майже усіх своїх людей. Тьйодрек та Ґудрун скаржилися одне одному на свої нещастя. Вона заговорила до нього так:

^1. Дівчинкою була я незайманою, -

матір мене породила

в світлиці яскравій, -

любила братів я,

доки мені Ґьюкі

золота не дав.

Золото дав

і за Сіґурда видав.

^2. Був тоді Сіґурд

перед синами Ґьюкі,

як цибуля зелена,

що з трави виринає,

чи як стрункий олень

серед диких тварин,

або як сяюче червлене золото

серед сірого срібла.

^3. Заздрили мені

мої брати,

що я мужа маю

кращого за всіх;

спати вони не могли,

ні справи вирішувати,

доки вони Сіґурда

зі світу не зживуть.

^4. Ґрані³ їхав на тінґ, -

гуркотіла земля, -

але Сіґурд

сам не приїхав;

всі коні були

мокрі від поту,

втомлені були

везти убивць.

^5. Ходила я плакати

з Ґрані говорячи,

вся залита сльозами

його я допитувалась;

похнюпився Ґрані,

до трави похилився,

про те він знав,

що хазяїн вже мертвий.

^6. Я довго вагалась,

довго голову ламала,

перш ніж я запитала

в людей, що бачили все.

^7. Похилив голову Ґуннар,

сказав мені Гьоґні

про Сіґурда

час смертний:

“Лежить посічений

там за рікою,

Ґотторма вбивця⁴,

відданий вовкам.

^8. Дивися, он Сіґурд

на південній дорозі;

ти чуєш, як там

вороння кричить? –

це ділять здобич

щасливі птахи,

хижаки завивають

над мужем твоїм.”

[Ґудрун каже:]⁵

^9. “Навіщо ти, Гьоґні,

мені й так печальній

про жахи такі

хочеш оповідати?

Хай серце твоє

вороння розриває

в далекій країні

незнайомих людей!”

^10. У відповідь Гьоґні

лише одне сказав,

темномудрий,

від горя великого:

“То було б, Ґудрун,

більшим гріхом,

якби серце моє

вороння розривало.”⁶

^11. Тоді сама я пішла

від тієї розмови

аби побачити

здобич хижаків;

не припадала, плачучи,

ані руки не заламувала,

не нарікала,

як інші жінки,

сиділа спокійно

поруч із Сіґурдом.

^12. Ніч мені видавалась

темнішою з ночей,

коли скорбна сиділа я

поруч зі Сіґурдом;

завивали вовки

й видавалось на краще,

аби вони взяли

і порвали мене,

або ж щоб згоріла я,

наче береза.

^13. Спускалась я з гір

п’ять довгих днів,

доки палат Гальфа⁷

не побачила дахи.

^14. Сиділа я з Торою

сім півріч,

донькою Гакона⁸

в данській землі;

вона мене розважала,

вишиваючи золотом

палати південні

та лебедів данських.

^15. Ми вишили з нею

так воїнів гру⁹;

і на гобеленах

постали герої,

червоні щити,

воїни гунські,

з мечами й щитами,

в шоломах міцних.

^16. Корабель Сіґмунда¹⁰

відпливав від землі,

весь в золотих обличчях

і розписаний з боків;

вишили ми ще,

як вони бились,

Сіґар і Сіґґейр¹¹,

на півдні у Фьйоні¹².

^17. Тоді дізналася Ґрімгільд¹³,

ґотська¹⁴ дружина,

що я там

перебувала […]¹⁵

вона відклала вишивання

й прикликала синів,

похмура жінка,

аби спитати,

хто б хотів із синів

сестрі відшкодувати

або за мужа при дорозі

вбитого відплатити.

^18. Готовий був Ґуннар

запропонувати золото,

аби загладити провину,

й так само Гьоґні.

Вона спитала усіх трьох,

хто їхати хоче,

сівши в сідло

возом керувати,

конем їхати,

за соколом слідувати,

з лука пускати

стріли свої.

^19. Вальдар Данський

із Яріцлейфом,

Еймод був третім

разом із Яріцскаром¹⁶,

увійшли тоді,

подібні на ярлів,

Ланґбарда¹⁷ дружинники,

в червоних накидках,

в короткій броні,

високих шоломах,

з мечами у піхвах,

каштановолосі.

^20. Кожен хотів мені

подарунок піднести,

подарунок піднести

і розрадити словом,

наче могли вони мене

із суму вирвати

таким чином, -

але я не піддалась.

^21. Піднесла мені Ґрімгільд

ріг із напоєм

прохолодним, терпким,

щоб забула я про горе;

було його зварено

зі сили землі,

крижаної води морської

та синової крові.

^22. Було на тім розі

багато різних символів

намальовано й вибито, -

прочитати я їх не могла, -

довга вереску риба¹⁸,

землі Гаддінґі

колос незрізаний¹⁹,

нутрощі звірів.

^23. Було у тім вариві

бід пребагато,

квіти з дерев

і жолуді спалені,

роси вогню²⁰,

нутрощі жертв,

відварена свиняча печінка,

що провину загладжує.

^24. Й тоді я забула,

що сказано було,

усі слова,

в широкій залі;

прийшли конунґи

до колін моїх троє,

перш ніж вона сама

до мене звернулась.”

Ґрімгільд сказала:

^25. “Дам я тобі, Ґудрун,

золото в дарунок,

більшість скарбів

твого мертвого батька,

червоні персні,

Гльодвера землі²¹,

всі килими –

за палого конунґа.

^26. Гунських дів,

ткаль майстерних,

що золотом шиють,

на розраду тобі;

будеш хазяйкою

всіх скарбів Будлі²²,

вбирайся у золото

й вийди за Атлі.”

Ґудрун сказала:

^27. “Не хочу я

такого шлюбу,

не піду я

за Брюнгільд брата;

мені не личить

із сином Будлі

сім’ю ростити,

щасливо жити.”

Ґрімгільд сказала:

^28. “Не варто зопалу

зло говорити,

хоч ми й були перші

причиною горя;

все буде, неначе

обидва живі ще

Сіґурд та Сіґмунд²³,

роди лиш синів.”

Ґудрун сказала:

^29. “Не можу я, Ґрімгільд,

тішитися з того,

в ім’я коханого

надії множити,

відколи Сіґурдову

кров із серця

вовки та ворони

разом відпили.”

Ґрімгільд сказала:

^30. “Тепер маю для тебе

серед усіх кращого,

в світі всьому знаного

доблесного воїна;

тож житиме він

довіку з тобою;

самотньою будеш,

якщо не скоришся!”

Ґудрун сказала:

^31. “Я цього не сприйму,

повна прокльонів,

що хочеш в ярмо

запрягти мене силою;

він Ґуннарові вчинить

зло найстрашніше,

а також у Гьоґні

виріже серце;²⁴

не заспокоюсь я,

доки життя не візьму

у того, хто хоче

згубити братів.”

^32. Плачем зайшлася Ґрімгільд,

ведучи далі мову,

біди синів своїх

передбачаючи,

знала вона,

що їх чекає:

Ґрімгільд сказала:

^33. “Ще дам тобі землю,

людей на додачу,

Вінбьйорґ та Вальбьйорґ²⁵,

якщо забажаєш;

володій ними вічно,

але, доню, скорися!”

Ґудрун сказала:

^34. “Що ж, оберу я

кого-небудь з конунґів,

проте лише з примусу

рідних своїх;

не буде у мене

життя безхмарного,

та загибель братів

не врятує дітей моїх.”²⁶

^35. Всі скочили на коней,

хто був при тому,

а вальські²⁷ дружини

у вози сідали;

сім днів ми їхали

землями холодними,

а інші сім

ми ще й веслували,

треті сім днів

ми мандрували по суші.

^36. Тоді стражі воріт

високого міста

упустили всередину

нас подорожніх.²⁸

^37. Розбудив мене Атлі,

я й сама неспокійна була,

недобре передбачаючи, -

загинуть близькі.

Атлі сказав:

^38. “Мені так нещодавно

норни віщували, -

розгадали ті сни,

що мене турбували, -

“бачив я тебе, Ґудрун,

Ґьюкі донько,

з мечем, що пронизує

мене. Я мертвий лежу.”

Ґудрун сказала:

^39. “До вогню

нам сниться залізо,

до пихи та бажання –

жіночий гнів;

мушу я тобі, поза ненависть

власну, випалити зло,

співчувати та лікувати,

хай це й не приємно мені.”²⁹

Атлі сказав:

^40. “Снилось мені, ніби тут у саду

пагони впали,

кущі молоді,

що я їх саджав тут;

їх вирвано з корінням,

кров’ю омито,

на стіл подано –

чекають, щоб з’їв я їх.

^41. Я снив, що власноруч

яструбів запускав я,

спраглих до їжі,

лиху на здобич;

бачив серця їх,

з медом я їв їх,

ковтаючи горе,

перемащені кров’ю.

^42. Я снив, що власноруч

щенят відпустив я,

не маючи талану,

вони обидва скавучали;

плоть снив я їхню,

що їжею стала,

і змушений був

я їсти її.”

Ґудрун сказала:

^43. “То воїни обговорювати

полювання своє будуть

і будуть білій здобичі

голови рубати:³⁰

вона буде мертва

ще до приходу ночі,

нетривала в неї доля –

вся з’їдена буде.”

Атлі сказав:

^44. “Не буду лягати

і спати не буду,

з надією в серці;

так я до всього готовий…”³¹

^{Читати або завантажити у форматі .docx.} 

1. Інша варіація назви – “Давня пісня про Ґудрун”. Вважається найдавнішою піснею “Старшої Едди” й загалом циклу про Сіґурда та Вьольсунґів, датується приблизно першою половиною Х століття. Переклад та примітки – Ілько Біленко-Шумахер. Перекладач присвячує цю роботу Йозефові Шумахеру.

2. Конунґ Тьйодрек – Король остготів Теодоріх, відомий також як Дітріх Бернський (Дітріх з Берну).

3. Ґрані – Кінь Сіґурда.

4. Ґотторма вбивця… - Ґотторм – молодший брат Ґуннара та Гьоґні, якого найчастіше називають безпосереднім вбивцею Сіґурда (адже Ґуннар та Гьоґні склали братню обітницю зі Сіґурдом, Ґотторм же в ній участі не брав). Далі історія його загибелі в різних джерелах різниться. Вбивцею Ґотторма тут є безпосередньо Сіґурд.

5. В оригінальному тексті дана ремарка відсутня.

6. Цією фразою Гьоґні каже Ґудрун, що його смерть (її брата) для неї мала б бути більшим горем, аніж смерть Сіґурда, адже він не є їй рідним по крові.

7. Гальф – Вітчим Сіґурда, другий чоловік Сіґурдової матері Гьйордіс.

8. Тора та Гакон більше ніде не зустрічаються, ідентифікувати їх важко.

9. Воїнів гра – Битва.

10. Сіґмунд – Батько Сіґурда.

11. Сіґар і Сіґґейр – Данські конунґи, батько і син відповідно. Сіґґейр був чоловіком сестри-близнючки Сіґмунда Сіґню.

12. Фьйон – Сучасний данський острів Фюн.

13. Ґрімгільд – Матір Ґудрун.

14. Ґотами скандинави називали всі германські народи.

15. Далі в тексті відсутній фрагмент.

16. Імена посланців Атлі (див. прим. 17), які ідентифікувати важко. Дехто вважає їх гунськими конунґами (крім Вальдара, про якого просто в тексті зазначено, що він данець), дехто окрім Вальдара виділяє ще два слов’янських (руських) імені – Яріцлейф (може бути Ярославом Мудрим) та Яріцскар (можливо, Володимир Великий, від швед. skar – воля).

17. Ланґбард – Дослівно “Довгобородий”. Швидше за все так називають Атлі, хоча дехто припускає посилання на ланґобардів (що, в принципі, є малоймовірним).

Атлі – Аттіла (396-453), вождь гунів від 434 року, Римський імператор від 445, захопив майже усю Східну та Центральну Європу та частину Азії.

Ланґобарди – “Довгобороді”, германське плем’я.

18. Вереску риба – Змія.

19. Землі Гаддінґі колос незрізаний – Водорість. Земля Гаддінґі – Море.

20. Роси вогню – Сажа.

21. Гльодвер – Скандинавський варіант французького імені Людовік/Людвіґ. Про цього конкретного конунґа інформація відсутня. Можна припустити, що Ґрімгільд обіцяє Ґудрун в подарунок землі на території Фраккланду.

22. Будлі – Батько Атлі (за деякими джерелами, включно з цією “Піснею…” – батько ще й Брюнгільд, дружини Ґуннара. Брюнгільд та Ґудрун мали сварку між собою, яка за деякими джерелами й призвела до загибелі Сіґурда).

23. Сіґмунд – Син Сіґурда та Ґудрун, якого було вбито за заповітом Брюнгільд. Названий так на честь свого діда й батька Сіґурда.

24. Тут Ґудрун говорить про ті речі, які стануться насправді в майбутньому, після її шлюбу з Атлі. Доволі розповсюджений в скандинавському (та й германському) епосі поворот подій – герої знають, що буде наступним в разі їх тих чи інших вчинків, але не противляться власній долі. Так ще перед знайомством із Сіґурдом, Ґудрун знала, що її майбутній чоловік рано загине, проте все одно одружилася з ним. Деякі дослідники припускають, що таким чином автори цих творів підкреслювали вищість долі над бажаннями людей (і навіть богів) і неможливість впливу на власне майбутнє, яке давно вже вирішене норнами – дівами, які тчуть людську долю.

25. Вінбьйорґ та Вальбьйорґ – Швидше за все, вигадані географічні назви (принаймні ідентифікувати їх досі не вдалося).

26. Ще одне посилання на невідворотність майбутніх подій: діти Ґудрун від Атлі загинуть після смерті братів Ґудрун, також в іншій пісні діти Ґудрун від третього шлюбу загинуть на території сучасного півдня України (Таврії) через власну незлагодженість в діях.

27. Вальські дружини – Тут маються на увазі просто чужинці (хоча Белловс вважає, що автор мав на увазі рабинь).

28. Більшість дослідників зазначає, що між цією та наступною строфами існує велика прогалина втраченого тексту.

29. Доволі незрозуміла частина тексту. Можна припустити, що навіть не кохаючи Атлі, Ґудрун все одно має в якості його дружини виходжувати його після тяжкого поранення й припалювати йому рану, аби та не кровоточила і швидше загоїлась.

30. Більшість дослідників вважає, що попри слова про полювання, тут йдеться все ж таки не про спійманих звірів, а про рибу.

31. На цьому місці пісня обривається.