середа, 8 квітня 2015 р.

Мелодія Ґуннара



 
1 Це було, коли Ґуннара2
на смерть прирекли,
Ґьюкі3 сина,
в Ґрабака палатах4.
Ноги вільні були
для хорошого співу,
руки ж зв’язано було
міцним ланцюгом.

2 Він арфу схопив,
спраглий до життя,
аби не виказати
власного страху;
зручно розміщено
арфові струни було,
пальцями ніг заграв
наслідник престолу.

3 Заспівав тоді Ґуннар
і так говорив,
а арфа звучала,
неначе людина
(та не так приємно,
якби це був лебідь),
і повнилась зала
золотими рядками змій:

4 Знаю, що сестру
за найгіршого віддали,
кому Ніфлунґи5 стали
найгіршими з ворогів.
Запросив Атлі6 у гості
Гьоґні7 та Ґуннара,
ніби ж і родичів,
але вбиті обидва.

5 Вбивство здійснити взявся
просто під час бенкету,
посіявши розбрат
під час пиятики.
Чим більше бажання
до тривалого життя,
тим більше зникає
довіра в віках.

6 Чому ж ти так, Атлі,
розбрат посіяв?
Самостійно Брюнгільд8
собі смерть заподіяла,
а Сіґурд9 загинув
від рани кривавої.
Чому ж хочеш ти, щоб Ґудрун10
ридала невтішно?

7 Гуґін11 давно сказав,
що літає високо,
яка біда на нас чекає,
як рідні загинуть.
Казала Брюнгільд мені,
Будлі12 донька,
як Атлі збирається
зрадити нас.

8 Те саме Ґлаумвьор13 казала,
як удвох ми були
востаннє тоді
в нашому ліжкові
(зринають у пам’яті
мрії нездійсненні):
«Не їдь, Ґуннаре!
Зрадить вас Атлі.

9 Спис я бачила, твоєю
кров’ю омитий він;
шибеницю, підготовлену
для Ґьюкі синів.
Видається мені, що діси14
вже зачекались на вас.
Я переконана – братам
зраду вже заготовано.

10 Казала й Костбера15,
що була дружиною Гьоґні,
про рун віщування лихе
та сни оповідала злі.
Калатало серце
в жіночих грудях,
та ж ніхто не боявся
жахливої смерті.

11 Мають норни16 для нас
відведений вік,
нащадків Ґьюкі,
за волею Одінна.
Долі нитки
обриваються спішно;
зникає удача –
покладайся на розум.

12 Радію я, Атлі,
що ти не отримаєш
червоних перснів,
що власністю Грейдмара17 були.
Єдиний знаю, де ті скарби
заховані лежать,
адже ви Гьоґні
серце вирізали.

13 Радію я, Атлі,
що гунська отара
Гьоґні, що сміявся,
серце вирізала.
Не пали духом Гніфлунґи
від ран болючих,
не здригнулись вони
й перед смерті обличчям.

14 Радію я, Атлі,
що багато в тебе
загиблих мужів,
яких було вбито
нашими мечами
перед нашим падінням.
Маєш перед собою, сестро,
пораненого свого брата.

15 Та не боїться Ґуннар,
доблесний муж,
Ґьюкі син,
спокус Ґрафвітніра18,
не боїться приходу
він Батька боїв19:
до всього готовий
наслідник престолу.

16 Швидше хай мені Ґоінн20
серце розриває
та Нідгьоґґ21
нирки висмоктує,
Лінн22 та Ланґбак23
печінку видирають,
аніж дочекаєтеся,
що я духом паду.

17 І буде для Ґудрун
привід для помсти,
адже зрадив нас
Атлі підступно.
Вона тобі, конунґе,
подасть серця
дитинчат твоїх
теплі ще до вечері,

18 і замішаний мед
на крові їх ти будеш
пити із чаш,
що були черепами.
Це тебе направду
сильно ужалить,
коли Ґудрун викриє
злочини ці.

19 Покриє твоя ганьба
все Скьйольдунґів24 минуле.
Ти приніс швидкий кінець,
порушив наше братерство.
І буде це скоро,
що рідна наша
сестра тобі у відповідь
за шахрайство відплатить.

20 Проти тебе Ґудрун
зі списом вийде
а поруч із нею
Ніфлунґ постане.
Буде грати в палатах
вогонь в тебе червоний,
а тоді у Настрьонді25
віддадуть тебе Нідгьоґґові.

21 Заснули тепер Ґрабак
і Ґрафвітнір,
Ґоінн та Моінн26,
і Ґрафвьоллуд27,
Офнір28 та Свафнір29,
отруйні,
Над30 та Нідгьоґґ,
та інші всі змії,
Грінґ31, Гьоґґвард32,
під арфи гру.

22 Одна не заснула,
Атлі зміїна матір,
вжалила мене
просто у серце,
печінку висмоктує
та легені видирає.
Не буде довшого життя
наслідникові престолу.

23 Зупинись тепер, арфо,
адже відходжу я
у Вальгалли33
широкі палати,
пити з асами34
із кубків коштовних
та поїдати Сегрімніра35
на святі в Одінна.

24 Тепер Ґуннара мелодію
дограно до кінця,
я всіх вас розважав
в останній раз.
Тож покидаю я
тепер цю справу –
пальцями ніг перебирати
струни на арфі.


[1] Поема, написана ісландським вченим та священиком Ґуннаром Пальссоном (приб. 1712-1793) і віднайдена 1780 року Ґудмундуром Маґнуссоном серед інших еддичних поем. Тривалий час її помилково вважали втраченою піснею Старшої Едди, поки в ХІХ столітті остаточно не було доведено, що це є майстерна підробка. Що найприкметніше, сам автор ніколи не заявляв власних авторських прав й не спростовував приналежність даної поеми до еддичних.
[2] Ґуннар та Гьоґні – Сини Ґьюкі. Ґуннар (Гунтер в “Пісні про Нібелунґів”) був історичною особою, бургундським королем Ґундагаром (приб. 385-436; роки правління: приб. 406-436). Гьоґні (Гаґен в “Пісні…”) – його брат, антигерой, який має намір вбити Сіґурда. Існує легенда, що Гьоґні не рідний брат Ґуннара, а просто вихований його батьками, сам же був за походженням з лісових духів.
[3] Ґьюкі – Бурґундський король Ґібікка (?-407), батько Ґундомара І (див. прим. 2), Ґундагара (див. прим. 2) та Ґізельгера.
Ґізельгер – В скандинавів чомусь відсутній, один з братів Ґьюкунґів, король бурґундів (411-?).

[4] … в Ґрабака палатах… – В ямі зі зміями. Ґрабак – змій, який живе під корінням ясеня Іґґдрасілль. Ім’я цього змія можна перекласти як “сіра спина” або “сіроспинний”.
Іґґдрасілль – Світове дерево, на якому тримались всі дев’ять світів скандинавської космології. Це вічнозелений ясен. Назву можна перекласти як “жахливий кінь”, “кінь Жахливого” або ж “кінь Одінна” (адже епітет “жахливий” (Yggr) є одним з імен Одінна).
[5] Ніфлунґи – Те саме, що й Нібелунґи (також Гніфлунґи). Саме походження терміну доволі непевне. Нібелунґами звався нарід, в якого Сіґурд забрав золото та коштовності. Потім ця назва перейшла на бурґундів, до яких доєднався Сіґурд. Так бурґундів йменували й після загибелі Сіґурда. Що це був за народ, який перше називався Нібелунґами або Ніфлунґами – не відомо.
[6] Атлі – В германських та скандинавських переказах – Аттіла (?-453), вождь гунів (434-453).
[7] Див. прим. 2.
[8] Брюнгільд – Валькірія Сіґрдріва, яку розбудив Сіґурд. Під таким іменем вона зустрічається в різних версіях легенди набагато частіше.
[9] Сіґурд Сіґмундссон – Найвеличніший герой скандинавського та германського епосів, фігурує у “Старшій Едді”, “Молодшій Едді” Сноррі Стурлусона, “Сазі про Вьольсунґів”, “Пісні про Нібелунґів”, “Кудруні” та низці інших літературних пам’яток.
“Кудруна” – Середньовічна німецька епічна поема початку ХІІІ століття (написана після “Пісні про Нібелунґів”), яка трохи в іншому світлі описує відомі нам події про Ґудрун-Крімгільд та Сіґурда-Зіґфріда.
Ґудрун Ґьюкадоттір – Дружина Сіґурда, також відома своїм німецьким варіантом імені Крімгільд. Донька вождя бурґундів Ґьюкі, який жив у V столітті.

“Молодша Едда” – Твір середньовічного ісландського письменника Сноррі Стурлусона 1222-1225 років. Задумувався як підручник зі скальдичної поезії, але перетворився на звід давньоскандинавського літературознавства. Містить в собі перекази практично всіх давніх скандинавських легенд (переважно зі Старшої Едди).
“Пісня про Нібелунґів” – Середньовічна німецька епічна поема невідомого авторства кінця ХІІ – початку ХІІІ століть. Оповідає в німецькій обробці скандинавську історію про Сіґурда (тут він виступає під іменем Зіґфрід).

“Саґа про Вьольсунґів” – Ісландська саґа ХІІІ століття, повністю присвячена появі та занепадові роду Вьольсунґів.
Скальд – Давньоскандинавський поет-співець.

Сноррі Стурлусон (1178-23 вересня 1241) – Ісландський політик, скальд, історіограф. Перша людина, яка спробувала осмислити й зібрати скандинавські перекази в одну книгу. Загинув у власному будинкові від рук найманців конунґа Норвегії Гакона IV.
Гакон IV Старий (1204-16 грудня 1263) – Конунґ Норвегії (1217-1263), представник династії Інґлінґів.
Інґлінґи – Скандинавський рід конунґів, до якого належать перші правителі Швеції та Норвегії. Ведуть свій рід від вана Фрейра (див. прим. 49).

Ван Фрейр – Бог, від якого пішов рід легендарних шведських конунґів Інґлінґів (норвезькі конунґи теж заявляли про свою причетність до цього роду). 
[10] Див. прим. 9, абзац 3.
[11] Гуґін – Один з двох воронів Одінна. Гуґін означає той, який мислить, Мунін (другий ворон) – той, який пам’ятає. Ці ворони облітають весь світ, а потім оповідають Одіннові про те, що в світі твориться.
Одінн – Найвищий бог скандинавського пантеону, бог мудрості, війни, поезії, полювання, перемоги тощо. Доволі часто варіація його імені в українській мові зустрічається з однією літерою «н», що, як на думку перекладача, не є правильним, адже в давньоскандинавських рукописах він зазначається саме як Oᵭinn. Те саме з іншими подовженими іменами.
[12] Будлі – Вождь гунів.
[13] Ґлаумвьор – Друга дружина Ґуннара (після смерті Брюнгільд). Насправді Ґуннар був закоханий в сестру Брюнгільд та Атлі Оддрун, але Атлі не віддавав її заміж. Тоді Ґуннар одружився з Ґлаумвьор, але продовжував таємно зустрічатися з Оддрун (припустимо таке на основі деяких еддичних поезій, на приклад “Другої пісні про Ґудрун”). Ім’я Ґлаумвьор доволі важко перекласти однозначно, адже це може бути й як “Пустотлива”, так й  “Звучна далекоглядність”, або ж “Вибухова”.
[14] Діси Божественні діви, які можуть як допомагати, так і виступати ворожими богинями щодо воїна.
[15] Костбера – Дружина Гьоґні, матір чотирьох його синів: Соляра, Сневара, Гніфлунґа та Ґьюкі. Ім’я можна перекласти як “Стан боротьби”.
[16] Норни – Три жінки-чарівниці, які визначають долі світу, людей та богів, можуть передбачати майбутнє. Ім’я першої Урд (Минуле або Доля), ім’я другої Верданді (Теперішнє або Становлення), ім’я третьої Скульд (Майбутнє або Борг).
[17] Грейдмар – Чарівник, вважається королем карликів (або гномів), хоча сам може бути й велетнем (йотуном).
[18] Ґрафвітнір – Один зі зміїв, батько зміїв Ґоінна (див. прим. 20) та Моінна (див. прим. 26). Ім’я можна перекласти як Вовк із рову або Вовк з ями.
[19] Батько боїв – Одінн.
[20] Ґоінн – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль.
[21] Нідгьоґґ – Чорний блискучий дракон, який поїдає коріння світового дерева Іґґдрасілль. Також харчується грішниками, порушниками присяг та підступними вбивцями.
[22] Лінн – Змій, який живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль, може також бути драконом.
[23] Ланґбак – Змій, ім’я якого можна перекласти як Довгоспинний або довга спина.
[24] Скьйольдунґи – Легендарний датський рід конунґів. До чого тут Скьйольдунґи – не зрозуміло. Швидше за все, зі Скьйольдунґами тут асоціюється або рід Нібелунґів (що швидше), або рід самого Атлі.
[25] Настрьонд – Одна з палат в підземному царстві (Гель), в якій мешкає дракон Нідгьоґґ. Туди потрапляють грішники, зрадники та вбивці, яких цей дракон поїдає. Перекласти можна як Берег трупів.
[26] Моінн – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль.
[27] Ґрафвьоллуд – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль. Ім’я важке для ідентифікації, але можна припустити щось подібне до “Той, хто риє траншеї”.
[28] Офнір – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль. Також це одне з імен Одінна. Ім’я важке для ідентифікації, але можна припустити щось подібне до “Такий, що бентежить” або “Збентежений”.
[29] Свафнір – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль. Також це одне з імен Одінна. Ім’я важке для ідентифікації, але можна припустити щось подібне до “Вбивця”.
[30] Над – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль. Швидше за все, ім’я так й перекладається: “Змій”.
[31] Грінґ – Один зі зміїв, що живе під корінням світового дерева Іґґдрасілль. Ім’я перекладається як “коло”, “кільце”.
[32] Гьоґґвард – Розуміємо, що це ще один змій з-під коріння ясеня Іґґдрасілля, але ідентифікувати його якось ближче не вдається.
[33] Вальгалла – Житло Одінна, в якому він приймав загиблих у бою воїнів (їх звали тут ейнгерії).
[34] Аси – Головні боги скандинавського пантеону. На противагу їм також існують вани – теж боги, ворогуюча сторона, з якою було укладено перемир’я. Якщо останні переважно асоціюються з плодючістю та більше належать до землеробської культури, то аси є більш войовничими богами й переважно належать саме до воєнного аспекту життя скандинавів. В результаті укладеного перемир’я аси та вани обмінялися “заручниками”.
[35] Сегрімнір – Кабан, якого до столу ейнгеріям кожного дня готує кухар Вальгалли Ангрімнір. Цей кабан оживає одразу, як його доїдають.
Ейнгерії – Найкращі загиблі воїни, яких забрали до Вальгалли валькірії.
Валькірії – Жіночі божества, що прислуговують Одіннові. Літають над полем бою й збирають загиблих воїнів, аби ті потрапили до Вальгалли.