середа, 8 квітня 2015 р.

Оповідь про Норна–Ґеста



Глава 12. Ґест приходить до конунґа Олафа
Оповідають, що одного разу конунґ3 Олаф Трюґґвасон4 зупинився у5 Трандгеймі6. Якось увечері прийшов до нього чоловік й повів шанобливу мову. Конунґ добре прийняв того чоловіка й запитав його, хто він такий та як зветься. Відповів той новоприбулий, що звуть його Ґестом.
Конунґ же сказав:
– Ти будеш гостем тут, незалежно від того, як звуть тебе7.
Ґест відповів:
– Пане, я назвав своє справжнє ім’я. І я б залюбки, за можливості, скористався з твоєї гостинності.
Конунґ відповів Ґестові, що він готовий його прийняти. Але до кінця дня конунґ не мав більше змоги поспілкуватися зі своїм гостем, адже спочатку він пішов на вечірню службу, а по тому вечеряти. Після вечері конунґ пішов відпочити, а там – й до сну. Тієї ж ночі конунґ Олаф Трюґґвасон прокинувся та почав читати свої молитви, поки усі інші мужі спали. Тоді здалося конунґові, ніби якийсь альф8 або дух потрапив до будинку (й це не зважаючи на те, що усі двері було замкнено на ніч). Той альф підходив до кожного ліжка в кімнаті й дивився на людей, які там сплять. Нарешті він підійшов до ліжка біля самого виходу. Тоді зупинився альф й сказав:
– Навдивовижу міцний замок тут, як на порожній будинок! Як на те пішло, конунґ не такий вже й мудрий, яким його всі вважають. Навіть якщо він наймудріший з усіх людей, але ж спить зараз так міцно.
А тоді він зник крізь зачинені двері. Рано вранці конунґ відіслав свого слугу з’ясувати, хто спав на ліжкові біля самого виходу. Виявилося, що на тому ліжкові спав гість. Конунґ викликав його до себе й запитав, чий він син.
Гість відповів:
– Тордом звали мого батька, на прізвисько Тінґбіт9, адже був він здатен будь–кого переконати на тінґові. Він був датського походження й жив на датських угіддях, які називали Ґренінґ10.
– Гарна ти людина, – сказав конунґ.
Ґест був вправнішим у словах та сильнішим фізично від інших чоловіків, хоча й був трохи у віці. Він попросив у конунґа дозволу для себе та своїх людей залишитися там довше. Конунґ спитав у Ґеста, чи він християнин. Той відповів, що його було навернуто до віри, але не охрещено11. Конунґ відповів, що Ґест зі своїми людьми має бути охрещений, адже – “нехрещені можуть перебувати поруч зі мною протягом нетривалого часу”. Конунґ тепер зрозумів, чому альф казав так про замок. Адже Ґест перехрестився увечері перед сном разом з усіма, але ж насправді він лишався язичником.
Конунґ спитав:
– Чи маєш ти якісь навички?
Ґест відповів, що вміє грати на арфі та оповідати саґи12. Тоді конунґ сказав:
– Погано чинить конунґ Свейнн13, що дозволяє нехрещеним подорожувати зі своїх земель поміж інших.
Ґест відповів:
– Датський конунґ не знає, що я виїхав з Данії. А було це ще до того, як кайзер Отто14 спалив Данію15 та примусив конунґа Гаральда Гормссона16 та Гакона Жертовного Ярла17 прийняти християнство.
Маркґраф18 запитував Ґеста ще про багато речей і той оповідав про них добре та мудро.
Говорять також, що цей Ґест прийшов до конунґа Олафа на третій рік його правління. Того ж року до конунґа приходили мужі, які назвалися Ґрімами19. Вони сказали, що їх прислав Ґудмунд із Ґласісвелліру20. Вони принесли конунґові два роги, надіслані йому Ґудмундом. Ці роги також називалися Ґрімами. Також ті мужі мали певну справу до конунґа, про яку буде ще сказано21.
Зараз же варто сказати, що Ґест зупинився в конунґа ще на певний час. Його було розміщено найдалі з усіх гостей на лаві. Ґест був добре вихованою людиною та поводився добре. Його також усі дуже любили та ставилися до нього з пошаною.

Глава 2. Ґест закладається з дружинниками
Незадовго перед Йолем22 Ульф Рудий23 зі своїми дружинниками повернувся додому. Протягом літа він виконував доручення конунґа; його, до того ж, було призначено наглядати за землями вздовж моря у Віці24, де він пробув по саму осінь, очікуючи нападу датчан. А в розпал зими Ульф завжди вертався до конунґа Олафа.
Ульф привіз конунґові багато доброго скарбу, здобутого ним протягом літа, а разом з тим – ще й золотий перстень, який називався Гнітуд25. Цей перстень було сковано у семи місцях і кожна його частина мала власний колір. Золото було набагато кращим, аніж на інших відомих перснях. Цей перстень дав Ульфові один бонд26 на ім’я Лодмунд (ще раніше Гнітуд належав конунґові Гальфу27, завдяки якому ми знаємо про Гальфових воїнів. Це саме вони відібрали скарб в конунґа Гальфдана28 з роду Ільфінґів29). Але Лодмунд попросив Ульфа в обмін на той перстень30, аби він та конунґ Олаф охороняли його землю. Ульф прийняв цю умову.
Конунґ же в цей час проводив велике святкування Йолю в своєму маєткові у Трандгеймі. На восьмий день бенкету Ульф Рудий віддав перстень Гнітуд конунґові Олафу. Конунґ подякував йому за подарунок і загалом за усю віддану службу, якою Ульф завжди відзначався. Перстень пішов по руках усією кімнатою, в якій пили чоловіки31 (адже на той час в Норвегії ще не будували бенкетних зал). Усі показували одне одному цей перстень й видавалося мужам, що вони ніколи не бачили такого чудового золота, як те, з якого було зроблено Гнітуд. Й от нарешті він дійшов до лави гостей і, звичайно ж, до чужинця Ґеста. Він подивився на Гнітуд й повернув його назад, у руку, яка тримала перед цим келих32. Він не звернув на перстень особливої уваги й не говорив про цю дорогоцінність, хоча й продовжував жваво розмовляти зі своїми супутниками. Прислужник саме подавав напої біля гостьової лави. Він спитав:
– Вам не подобається перстень?
– Ще й як подобається, – відповіли гості. – Всім, окрім новоприбулого Ґеста. Він нічого в ньому не знайшов цікавого для себе й нам видається, що він не оцінив його через те, що просто не звертає уваги на такі речі.
Прислужник по тому постав перед конунґом й переповів йому все тими самими словами, якими говорили гості. Він сказав також, що чужинець не звернув уваги на скарб навіть тоді, коли йому передали його просто в руку. Тоді сказав конунґ:
– Новоприбулий Ґест може знати набагато більше, аніж ви думаєте. Хай він прийде до мене вранці й оповість про себе.
Тим часом з іншого боку столу поміж собою спілкувалися гості. Вони допитувалися в Ґеста, де ще він міг бачити такого гарного, а то й кращого, персня, як цей. Ґест відповів:
– Ви вважаєте дивним, що я не звернув уваги на цей перстень. Можу сказати вам, що я бачив золото не згірше від цього, якщо ще й не краще.
Тут придворні розсміялися й сказали, що це мало би бути видатне видовище, – й ти можеш закластися, що бачив золото таке ж прекрасне, як це? Ми поставимо чотири марки33 срібних монет, а ти свій ніж та ремінь, а конунґ нехай розсудить нас.
Ґест сказав:
– Я не збираюся давати вам харч для кпинів, тому погоджуюсь на заклад, який ви пропонуєте. Тож давайте заб’ємося просто тут і зараз, а конунґ вирішить, хто з нас правий.
На тому й вирішили. Ґест взяв свою арфу й заграв різних пісень. Він грав так до самого вечора, а всі зачудовано слухали. Грав він пісню “Ґуннарсслаґ”34, а наприкінці заграв давню пісню “Подорож Ґудрун”35. Ніхто не чув її раніше. Після цього всі пішли спати.

Глава 3. Ґест виграє заклад
Конунґ прокинувся рано зранку й пішов на месу. Коли вона закінчилася, то пішов конунґ зі своїми дружинниками снідати. Й от коли сів він на свій трон, то постали гості перед конунґом, а разом з ними й Ґест. Вони оповіли йому про свою суперечку та про заклад, який вони зробили.
Конунґ відповів:
– Не подобається мені ваша суперечка, але закладалися ви на власні гроші. Як на мене, то перебрали ви вчора з питвом, тож думається мені, що вам варто відмовитись від закладу. Як вважаєш, Ґесте?
Ґест відповів:
– Я хочу, аби всі угоди лишалися в силі.
Конунґ сказав:
– Видається мені, Ґесте, що мої люди самі себе завели в глухий кут своїми розмовами. Тобі ж, як я бачу, в цьому закладові нема проблем. Що ж, скоро ми все зясуємо.
Після цієї розмови усі пішли пити. Й от винесли столи для пиття і конунґ прикликає до себе Ґеста. Він заводить до нього таку розмову:
– Тепер ти маєш продемонструвати мені те золото, аби я міг вирішити вашу суперечку. Якщо воно у тебе є, звичайно.
– Хай буде по–твоєму, пане, – сказав Ґест.
Він опустив руку в свій гаманець й дістав згорточок. Він послабив його зав’язь та вклав у руку конунґові. Конунґ розкрив його й побачив там зламане кільце з попруги36 для коня. Він уважно його роздивився, після чого сказав, що це кільце зроблено з надзвичайно гарного золота. Тоді попросив конунґ Олаф принести перстень Гнітуд.
Коли це було зроблено, конунґ порівняв кільце та перстень, після чого сказав:
– Безперечно, що золото, надане Ґестом, є кращим. Будь-хто з вас може сам подивитися на нього й переконатися в цьому.
Більшість погодилась із конунґом. По тому він проголосив Ґеста переможцем. Іншим гостям стало зрозуміло, що нерозумно вони вчинили.
Ґест сказав тоді:
– Заберіть свої гроші собі, адже мені вони не потрібні. Але пообіцяйте мені не закладатися більше з незнайомцями. Бачите ж бо, не можете ви ніколи здогадатися, що саме знає та чи інша людина. Дякую тобі, пане, за твоє рішення.
Конунґ сказав:
– Тепер я б хотів дізнатися від тебе, де ти дістав це золото, яке носиш з собою.
Ґест відповів:
– Я б не хотів про це оповідати, адже всі вирішать, що речі, про які я говоритиму, є нереальними.
– Ми все одно хочемо про це почути, – сказав конунґ. – Адже ти обіцяв нам раніше оповісти свою історію.
Ґест відповів:
– Якщо я оповім вам історію про золото, то я певен, що ви захочете послухати й інші історії також.
– Побачимо, – сказав конунґ, – чи ти в цьому правий.

Глава 4. Ґест оповідає про Вьольсунґів37
– Тоді розповім я вам про те, як я вирушив на південь до Фраккланду38. Мені було цікаво дізнатися про звичаї інших конунґів та про Сіґурда Сіґмундссона39, що слава про нього, його красу та мужність розходилась в світі. Нічого цікавого зі мною не відбувалося, допоки я не прибув до Фраккланду та не зустрівся з конунґом Гьяльпреком40. Він мав велику армію довкола себе. Там були й Сіґурд Сіґмундссон з роду Вьольсунґів та Гйордіс Ейлімадоттір41. Сіґмунд загинув у битві проти синів Гундінґа42 й Гйордіс вийшла заміж за Галфі, сина конунґа Гьяльпрека. Сіґурд зростав там разом з усіма іншими синами конунґа Сіґмунда. А були це Сінфйотлі43 та Гельґі44, який вбив Гундінґа, за що отримав прізвисько Вбивця Гундінґа. Вони перевершували усіх чоловіків у силі та за розмірами. Третього брата їх звали Гамунд45. Сіґурд же був найвеличнішим з усіх братів. Усі знають, що Сіґурд був найблагороднішим з усіх войовничих конунґів та найкращим у давні часи.
Тоді ж прийшов до конунґа Гьяльпрека Реґінн46, син Грейдмара47. Він був найхитрішим серед людей, хоча й карликом за зростом; він також був мудрим та жорстоким мужем, а до того ще й вправним у магії. Реґінн навчив Сіґурда багатьом речам, адже сильно його любив. Він розповідав про своїх предків та різні дива, які з ними ставалися. Той нетривалий час, що я там пробув, я прислуговував Сіґурдові, як й усі інші. Ми всі його любили, адже він був дружелюбним, скромним та щедрим до нас.

Глава 5. Про синів Гундінґа
Одного разу ми прийшли в дім до Реґінна, він зустрів Сіґурда дуже привітно. Реґінн тоді прочитав цю вісу48:
– Сюди увійшов
Сіґмунда син,
рішучий у діях,
до нашої зали;
надзвичайно він сильний,
а я вже старий,
я чекаю на ікло
голодного вовка.
І вів він далі:
– Але виховав я
мужа хороброго.
От Інґві49 син
прийшов сюди нині.
Його слава піде
скоро під сонцем
в могутні держави,
й зростатиме велич.
Сіґурд тоді проводив весь свій час з Реґінном, який багато йому розповідав про Фафніра50 й про те, як він живе на полі Ґнітагейд51 в личині змія величезного розміру. Реґінн зробив тоді Сіґурдові меч, який називався Ґрам52. Це був настільки гострий меч, що коли Сіґурд опустив його в Рейн та запустив потоком шматочок вовни, то він розрізав її навпіл. Тоді Сіґурд вдарив цим мечем об ковадло Реґінна й розбив його53. Після цього Реґінн порадив Сіґурдові вбити його брата Фафніра й сказав таке:
– Голосно сміятимуться
Гундінґа сини,
що Ейлімі54
постаріти не дали55,
якщо зацікавлять мене
більше пошуки
червоних перснів,
аніж помста за батька.56
Після цього Сіґурд почав готуватися до подорожі, адже він вирішив потурбувати синів Гундінґа. Конунґ Гьяльпрек дав йому для цього велике військо й кілька кораблів. Разом з Сіґурдом у подорож вирушили Гамунд, брат його, та карлик Реґінн. Разом з ними вирушив і я, а називали вони мене Норна–Ґестом. Я був знайомий з конунґом Гьяльпреком ще від тих часів, коли він разом з Сіґмундом Вьольсунґссоном57 бував у Данії. В ті часи Сіґмунд ще був одружений з Борґгільд58, та потім вони розійшлися. Трапилося це через те, що Борґгільд вбила Сінфйотлі, сина Сіґмунда, отруївши його. Після того Сіґмунд вирушив на південь до Фраккланду, де одружився вже з Гйордіс, донькою Ейлімі. Їх обидвох59 потім вбили сини Гундінґа, й таким чином Сіґурд мав помститися за батька та за діда.
Гельґі Сіґмундссон, якого називали Вбивцею Гундінґа, був братом Сіґурда, якого пізніше прозвали Вбивцею Фафніра. Гельґі, брат Сіґурда, вбив конунґа Гундінґа та трьох його синів: Еййольфа, Геррьода та Гйорварда. Люнґві ж та ще двоє його братів, Альф та Гемінґ, втекли. Вони були найвидатнішими серед людей, хоча Люнґві перевершував своїх братів. А ще вони були дуже вправними у магії. Ці троє шкодили багатьом дрібним конунґам та вбили багатьох героїв, спалили багато міст. Більшість своїх злодіянь вони здійснили на території Еспанії та Фраккланду. В ті часи влада імперської держави ще не сягнула на північ за гори. До того ж, сини Гундінґа завоювали землі у Фраккланді, які належали Сіґурдові, й тримали там свою армію.

Глава 6. Сіґурд вбиває синів Гундінґа
Тепер час оповісти про те, як Сіґурд готувався до битви проти синів Гундінґа. В нього була велика та добре озброєна армія. Реґінн же давав гарні військові поради. А ще він викував собі меч, який назвав Ріділь. Сіґурд попросив Реґінна позичити йому цей меч60. Той так й зробив, в обмін попросивши Сіґурда вбити Фафніра. Сіґурд пообіцяв йому зробити це, коли повернеться з походу. Й от ми попливли на південь вздовж узбережжя. Аж раптом на нас налетів шторм. Всі одразу вирішили, що його викликали сини Гундінґа за допомоги магії. Тож ми попливли ближче до берега. Й раптом ми побачили чоловіка, який стояв на виступі морської скелі. Він був вдягнений у зелену мантію та сині штани, а взутий у високо застібнуте взуття; в руці у нього був спис. Цей чоловік заспівав до нас і сказав таке:
– Хто об’їжджає тут
Ревіля коней61
на хвилях високих
гамірного океану?
Ваші вітрила
надто високі.
Коні хвиль62
не витримають бурі.
Реґінн відповів:
– Ми з Сіґурдом,
як бачиш, попереду.
Вітер великий
несе нас на смерть.
Високі хвилі
корабель накривають.
Скоро потонемо.
А хто це питає?
Чоловік у мантії сказав:
– Гнікаром63 звався я,
коли Одінна воронів
Вьольсунґ порадував
і битву почав.
Тепер можете звати
людину на скелі
Фенґом чи Фьйольніром64.
Я з вами пливу.
Тоді ми пристали до берега й погода одразу заспокоїлася. Сіґурд запросив чоловіка зайти на корабель. Той так і зробив. Тепер погода вляглася повністю й подув попутній вітер.
Чоловік сидів у Сіґурда в ногах й був дуже ввічливим. Він спитав, чи не хоче Сіґурд отримати від нього якоїсь поради, аби краще прислужитися людям. Сіґурд сказав чоловікові в мантії:
– Скажи мені, Гнікаре,
адже все знаєш
і про богів, і про людей:
що буде кращим
людині у битві,
що вбереже у танці мечів65?
Гнікар сказав:
– Багато чого
потрібно знати,
аби вберегтись у танці мечів.
Гарним знаком
для воїна буде
чорного ворона стріти в дорозі.

Є інший знак,
що щастя приносить
тому, хто рушає
у подорож дальню:
двох зустріти мужів
достойних в дорозі.

Третій знак:
почути завивання вовка
або шелест ясеня.
Удача чекає,
як шолом вдягнути
перед тим, як рушати.

Воїн не має
вступати у битву,
коли на горизонті
сідає Місяця сестра66.
Той переможе,
хто бачити може
гру мечів67 швидку
або стрій воїнів рівний.68

Поганим знаком буде
зашпортатися ногою,
ідучи на битву:
це духи підступні69
стали на скелях,
чекають твоєї рани.

Розчесаним та вмитим
кожен мусить з’явитись
до ранкового столу,
адже не відомо,
що трапиться потім.
Це все допоможе від негараздів.
І після цього ми пливли на південь вздовж Гольсетуланду70 та на схід від Фрісландії71, а тоді висадилися на берег. Тут сини Гундінґа почули про наше прибуття й почали збирати дружину, яка швидко виросла у велику армію. Коли ж ми зустрілися з ними, то це була велика битва. З усіх братів Люнґві був найхоробрішим та найвправнішим. Хоча насправді вони всі билися хоробро. Сіґурд же бився так затято, що усі падали перед ним ще до того, як меч Ґрам вражав їх. Але нема потреби піддавати сумнівам мужність Сіґурда. Й от він зустрівся з Люнґві і вони почали обмінюватися багатьма ударами. Билися обидва доволі мужньо. Уся битва призупинилася, адже ми всі дивилися на цей двобій. Тривалий час ніхто з них не міг поранити іншого, бо обидва були доволі вправні у зброї. Аж раптом брати Люнґві кинулися люто в бій і вбили багатьох наших воїнів. Кого ж вони не дістали, то ті стали тікати. Тоді в битву проти братів Люнґві вийшов Гамунд, брат Сіґурда, і я разом з ним. Це була вже зовсім інша битва. А двобій між Сіґурдом та Люнґві закінчився тим, що Сіґурд взяв Люнґві у полон та закував у кайдани. Й от коли Сіґурд доєднався до нас, то хід битви змінився. Сини Гундінґа та все їх військо пали ще до приходу ночі.
А коли зійшло сонце, то ми побачили, що зник кудись Гнікар. Ніхто його більше ніколи не зустрічав. Люди почали подумували навіть, що це був сам Одінн. В той самий час почалось обговорення того, якої смерті заслуговує Люнґві. Реґінн порадив вирізати йому на спині кривавого орла72. Він сам тоді узяв свій меч від мене й розрізав ним Люнґві спину так, що здійняв його ребра й дістав легені. Так хоробро загинув Люнґві. Тоді сказав Реґінн:
– Тепер кривавого орла
широким мечем
вбивці Сіґмунда
вирізьблено на спині.
Менше було доблесті
розганяти військо,
яким керував той,
хто воронів тішить.
Ми здобули багато трофеїв. Але всі їх забрали собі воїни Сіґурда, адже він нічого не хотів брати. А було там багато дорогоцінностей, коштовного одягу та гарної зброї. Після цього Сіґурд вбив Фафніра, як й обіцяв, та Реґінна, який мав намір зрадити його.
Узяв Сіґурд після цього золото Фафніра й поїхав з ним геть. За той вчинок прозвали його Вбивцею Фафніра. Сам же Сіґурд рушив тоді до гори Гіндаргейд73, де знайшов Брюнгільд74, й було з ними далі так, як говориться про це у Сазі про Сіґурда, Вбивцю Гундінґа75.

Глава 7. Про Сіґурда та Старкада Сторверкссона76
Через деякий час Сіґурд одружився з Ґудрун Ґьюкадоттір77. Він на певний час зупинився у Ґьюкунґів78, своїх зведених братів. Я супроводжував Сіґурда на північ в Данію. А ще я був разом із Сіґурдом, коли конунґ Сіґурд Перстень79 надіслав своїх родичів синів Ґандальфа80 до Ґуннара та Гьоґні81 Ґьюкунґів. Сини Ґандальфа мали передати наказ Сіґурда Персня виплатити йому данину, або він рушить на Ґьюкунґів війною. Але Ґуннар з Гьоґні вирішили боронити свою землю. Тоді сини Ґандальфа викликали Ґьюкунґів на бій на кордоні земель й повернулися додому. Ґьюкунґи ж звернулися до Сіґурда Вбивці Фафніра з проханням піти на битву разом з ними. Він сказав, що так й буде. Я ж у цей час все ще був з Сіґурдом. І ми попливли далі на північ до Гольсетуланду, а висадилися у місці, що зветься Ярнамодір82. Неподалік від гавані горіховими гілками було огороджено поле, на якому мала відбутися битва.

Аж раптом ми побачили велику кількість кораблів, які пливли з півночі. Їх вели сини Ґандальфа. Їх було лише двоє. Сіґурда Персня з ними не було, адже він мав обороняти свою землю, Швецію, від набігів курів та квенів83. Сіґурд тоді був вже старий84. Й от наші війська зіштовхнулися й була там велика битва, що понесла за собою багато жертв. Сини Ґандальфа сміливо йшли попереду, адже обидва були більшими та сильнішими від інших мужів. Але в їх військові був один чоловік, який був ще більший та могутніший від усіх. Цей чоловік вбивав людей та коней і ніхто не міг протистояти йому, адже схожий він був більше на велетня, аніж на людину. Ґуннар попросив Сіґурда виступити проти людини-велетня, адже, як він сказав, якщо так й триватиме, то ми програємо. Сіґурд тоді почав готуватися до сутички з великою людиною, а разом з ним ще кілька людей. Хоча, направду, мало хто прагнув виступити проти того велетня. Ми швидко наблизилися до великої людини, – сказав Ґест, – і спитав Сіґурд його ім’я та звідки він походить. Велетень сказав, що звуть його Старкад Сторверкссон, а походить він з півночі Фенгрінґу85, що в Норвегії. Сіґурд сказав, що чув про нього раніше і зазвичай не в кращому світлі.
– Ти з тих, хто не гребує будь–якими засобами проти недругів.
Старкад спитав:
– Що це за муж, який так до мене звертається?
Сіґурд сказав йому, хто він такий. Тоді Старкад спитав:
– Це тебе звуть Вбивця Фафніра?
– Саме так, – відповів Сіґурд.
Тоді Старкад спробував утекти, але Сіґурд наздогнав його. Він підняв догори свій меч Ґрам й так ударив руків’ям того у щелепу, що два ікла вилетіли Старкадові з рота. Це був нищівний удар. Сіґурд тоді наказав цьому сучому синові забиратися звідти86 і Старкад швидко втік. Я підібрав одне ікло і забрав його з собою. Воно зараз висить на мотузці у дзвіниці десь у Данії, а важить воно сім унцій87. Люди з великою цікавістю дивляться на нього там.
Після втечі Старкада втекли й сини Ґандальфа. Ми здобули там багато трофеїв і після цього конунґи повернулись додому в свої володіння й лишалися там ще певний час.

Глава 8. Як Ґест здобув золото
Незабаром ми почули про те, що Старкад продовжив свої злодіяння. Тепер він вбив конунґа Але88 в його власній купальні.
Одного разу Сіґурд їхав чи то на якісь збори, чи в інших яких справах, й заїхав у трясовину. Його кінь Ґрані89 сіпнувся так сильно, що попруга на ньому луснула й застібка з неї впала додолу. Коли я побачив, як вона виблискує з бруду, я підійняв ту застібку та дав Сіґурдові, але він повернув її мені. Ви той шматочок золота бачили нещодавно. Сіґурд зліз із коня, аби я вичесав його та омив від бруду. Роблячи це, я вирвав волосину з гриви Ґрані, аби мати доказ щодо його великих розмірів.
Після цього Ґест показав цю волосину й була вона сім ліктів у довжину90. Конунґ Олаф сказав:
– Як на мене, то оповідь твоя доволі цікава.
Усі тепер почали похваляти Ґестові історії та його мужність. Забажав конунґ, аби Ґест розповів ще більше про подвиги своїх родичів91. І той охоче розповів їм ще багато чого цікавого. Й тривало так аж поки звечоріло. Тоді усі розійшлися спати.
Зранку конунґ знову покликав Ґеста до себе, адже хотів поговорити з ним ще. Конунґ сказав:
– Я не можу ніяк зрозуміти твого віку. Як ти можеш бути настільки старим, що був присутнім при всіх цих подіях? Тобі доведеться оповісти ще якусь історію, аби я міг в усьому розібратися.
Ґест відповів:
– Я так й знав, що ви захочете почути й інші історії, якщо я оповім вам про золото.
Конунґ сказав:
– Ну то оповідай.

Глава 9. Про Брюнгільд та синів Лодброка92
– Тепер оповім я, – сказав Ґест, – як я поїхав на північ у Данію та вступив у спадщину. Незадовго до цього помер мій батько. А невдовзі я почув й про смерть Сіґурда та загибель Ґьюкунґів. Це були тривожні, але важливі новини.
Конунґ спитав:
– А як загинув Сіґурд?
Ґест відповів:
– Переважно оповідають, що Ґутторм Ґьюкасон93 увігнав у нього меч, коли він спав у ліжкові з Ґудрун. Німецькі ж мужі говорять, що Сіґурда було вбито в лісі. Але синиці співають про таке: якось Сіґурд та сини Ґьюкі їхали на тінґ, то в дорозі Ґьюкунґи й убили його. Єдине, в чому усі сходяться, так це те, що сини Ґьюкі, зрадивши усі свої клятви, напали на Сіґурда, коли той лежав й не міг захищатися.94
Тут один чоловік спитав:
– А як до цього поставилася Брюнгільд?
Ґест відповів:

– Коли Брюнгільд почула цю звістку, то вбила сім своїх рабів та п’ять рабинь, тоді проштрикнула себе мечем й наказала розвести поховальне вогнище та спалити її разом з усіма тими людьми на цьому вогнищі. Так й було зроблено: одне поховальне вогнище розвели для неї, а інше – для Сіґурда, якого спалили першим. Брюнгільд везли в колісниці з навісом з оксамиту та коштовностей, сама вона була прикрашена золотом; так її і спалили.
Тоді люди почали випитувати в Ґеста, чи Брюнгільд не співала чого–небудь після смерті. Він сказав, що так й було. Мужі  почали просити Ґеста заспівати ту пісню, коли його ласка. Тоді Ґест сказав:
– Коли Брюнгільд везли до поховального вогнища дорогою до Гель, її провозили повз скелі95. В тих скелях жила одна велетунка. Вона стояла тоді перед входом до своєї печери, вдягнута в хутряну накидку, уся чорна з вигляду.
Тримала та велетунка в руці своїй гілку й казала:
– Я покладу цю гілку до твого вогнища, Брюнгільд. Було б добре, аби ти згоріла заживо за все те, що ти зробила на погибель Сіґурда Вбивці Фафніра, достойного мужа. Я часто супроводжувала його в походах, а тому можу звернутися до тебе з піснею–прокльоном. Нехай усі, хто її почує, знають, яка ти огидна.
Після цього заспівали одна до одної Брюнгільд та велетунка. Велетунка сказала:
– Не пройдеш
повз каміння,
розкладене довкола
дому мого.
Краще б ти вдома
ткала килими,
а не вривалась
у чуже житло.

Нащо прийшла
із Валланду96,
пустоголова,
до дому мого?
Привела вовків ти,
нагодувала їх
людською кровю
достатньо, кривава.
Тоді Брюнгільд сказала:
– Не свари мене,
наречена з каменю,
най і бувала я
раніше в походах.
З нас двох
я б вищою була,
якби краще люди
знали нас.
Велетунка сказала:
– Ти, Брюнгільд
Будладоттір97,
звершила найгірше,
у світ народившись.
Ти знищила Ґьюкі
бравих синів,
принесла занепад
у славний їх дім.
Брюнгільд сказала:
– Я маю сказати
правдиві слова
тобі, лицемірко,
як хочеш почути;
що Ґьюкі діти

робили зі мною,
забравши кохання,
примусили клятви зламати.

Мене в гніві змусив
звитяжний конунґ.
Вісім сестер
під дубом нас було.
Мені було дванадцять зим98,
як хочеш ти знати,
коли я під дубом
йому клятву давала.

Я відіслала старого
велетунки брата
Гьяльмґуннара99
просто до Гель.
Віддала я перемогу
Ауд братові100.
Так довелось Одінна
мені прогнівити.

Він закрив мене за щитами,
в Скаталунді101,
червоними та білими.
Зімкнулись вони.
Й постановив: той
зніме мій сон,
хто по цілій землі
нічого не боїться.

Він запалив високо
до мого укриття
з південного боку
вовка дерев102.
Й постановив:
єдиний проїде,
хто мені привезе
Фафніра ложе103.

Вів доблесний Ґрані
золота дарувальник104
туди, де батько мій105
владу тримає.
Єдиним він був
найкращим в усьому,
вікінґ із данів106,
що не знав собі рівних.

Ми спали разом
в одному ліжкові
як брат з сестрою,
неначе рідні.
Ніхто й не подумав
руки хоч торкнутись,
як вісім ночей
поруч лежали.

Звинувачувала ж мене потім
Ґудрун Ґьюкадоттір,
що я разом з Сіґурдом
уві сні обіймалась.
Я потім дізналась,
не бажаючи того,
що мене ошукали
й дали чоловіка.

На нещастя велике
ще тривалий час
чоловікам і жінкам
треба буде родитись.
Відтепер і назавше
у віки віків
ми будемо разом, Сіґурде.
Зникни тепер, велетунко!107
Тут велетунка жахливо закричала й кинулася у гори.
Тоді кажуть конунґові слуги до Ґеста:
– Все це цікаво, розкажи нам ще щось.
Конунґ каже:
– Не варто більше про подібне оповідати.
А тоді ще конунґ питає:
– А чи не зустрічався ти з синами Лодброка108?
Ґест відповів:
– Був я з ними, та не довго. Я долучився до них, коли вони пішли на південь від Мундіафьйолль109 й поруйнували Віфільсборґ110. Усі їх боялися в ті часи, адже вони брали гору скрізь, куди б не прийшли. Тоді вони саме думали вирушити на Ромаборґ111.
А от було якось, що одного дня прийшов до конунґа Бйорна Залізнобокого чоловік й ґречно привітався. Конунґ тепло його прийняв і спитав, звідки той прийшов. Чоловік сказав, що прийшов з півдня, з Ромаборґу.
Конунґ тоді питає:
– І наскільки  це далеко звідси?
Чоловік відповідає:
– От ти можеш, конунґе, побачити по моєму взутті.
Тоді зняв він залізного черевика зі своєї ноги. Той був цілий згори, але повністю зношений знизу.
– Далека дорога звідси до Ромаборґу, як можеш бачити по моїм черевикам, що я їх повністю стер.
Конунґ сказав:
– Доволі далека дорога як для походу, тож розвернемося ми й не підемо на Ромарікі112.
Так вони й зробили, похід було зупинено. Всі вважали це дивним – раптово змінити рішення за словами єдиної людини, тоді як саме рішення було прийнято усіма на раді. Як би там не було, але сини Лодброка повернулися додому на північ й більше не ходили воювати на південь.
Конунґ сказав:
– Очевидно, що святі мужі в Римі113 не бажали, аби сини Лодброка прийшли до них, й цю людину було богом прислано, адже так раптово вони змінили свої плани й не поруйнували святого місця Ісуса Христа в Ромаборґові.

Глава 10. Де, на думку Ґеста, найкраще живеться
Тоді питає конунґ в Ґеста:
– До яких конунґів ти ходив і який двір тобі сподобався більше?
Ґест сказав:
– Найбільше мені подобалося в Сіґурда та Ґьюкунґів. Але сини Лодброка дозволили своїм мужам жити вільніше й на власний розсуд. А от з Ейреком114 в Уппсалі115 було найщасливіше. А конунґ Гаральд Прекрасноволосий116 був найсуворішим зі своїми підданими, в порівнянні з усіма вищеназваними. Ще я був у конунґа Гльодве117 зі Саксонії118 й там мене знаменували хрестом. Інакше мене б туди не допустили, адже там ревно охороняють християнство. Тож в Гльодве мені було, в цілому, найкраще.
Конунґ сказав:
– Ще багато чого, як бачу, можеш нам розповісти. Нам варто лише попросити.
По тому конунґ ще багато про що розпитував Ґеста. І Ґест розповідав йому все у подробицях, а наприкінці сказав так:
– Тепер я можу оповісти тобі, чому мене називають Норна–Ґестом.
Конунґ сказав, що хотів би про це почути.

Глава 11. Норни119 пророкують Ґестові
– Почалося все з того, що я народився у батьковому домі в місцині, яку називають Ґренінґ120. Мій батько був багатим й тримав будинок у достаткові. В ті часи скрізь їздили вьольви121 (так називали пророчиць) й оповідали людям про їх майбутнє. Тож люди запрошували їх до себе, годували та обдаровували на прощання. І мій батько вчинив так само. От прийшли ті вьольви до нього зі  своїм почетом122, аби напророкувати мені долю. Я ж лежав у колисці, а наді мною горіли дві свічки. Вьольви говорили до мене й оповіли, що я буду дуже щасливим та видатнішим за усіх моїх пращурів або синів гьовдінґів123. По усій землі не буде кращої долі, від моєї, і так буде обов’язково. Наймолодша серед них норна вирішила, що їй шани дістається менше за інших двох: мало питали в неї про пророцтва для мене та й роботу її оцінили найменше. До того ж були там кілька грубих мужланів, так вони зіштовхнули її з лави і впала вона додолу.

Через це та норна сильно розсердилася. Крикнула вона тоді голосно, сердито. І наказала іншим не говорити більше таких гарних пророцтв для мене, – адже назначаю я йому майбутнє життя не довше, аніж палає ця свічка над ним.
Тоді найстарша вьольва взяла цю свічку, загасила її й наказала матері моїй оберігати її та не запалювати до кінця днів моїх. По тому пішли провидиці, зв’язавши молоду норну та забравши із собою. Мій батько дав їм гарні подарунки, як вони ішли, за їхні гарні пророцтва для мене. Пізніше, як я подорослішав, матір моя дала мені ту свічку на зберігання. І досі вона зі мною.
Конунґ сказав:
– Ти так багато подорожуєш, а чому ж ти тепер прийшов до нас?
Ґест відповів:
– Ідучи до тебе, думав я так: знайду у тебе удачу велику для себе, адже скрізь тебе дуже похваляють гарні та розумні люди.
Конунґ сказав:
– То тепер ти приймеш хрещення?
Ґест відповів:
– Я зроблю все, що ти порадиш мені.
Так й було зроблено. Конунґ узяв Ґеста під свою опіку й зробив його своїм дружинником. Ґест був вірний конунґові,  дотримувався усіх його звичаїв. Й інші дружинники любили Ґеста.

Глава 12. Смерть Ґеста
Якось конунґ спитав у Ґеста:
– Як довго ти хотів би жити, якби міг це вирішувати?
Ґест відповів:
– Стільки, скільки бог мені відведе.
Конунґ сказав:
– А що трапиться, якщо ти візьмеш зараз свічку твою?
Ґест тоді дістав свічу з рами своєї арфи. Конунґ наказав запалити її й цей наказ було виконано. Коли свічку запалили, то вона почала дуже швидко згоряти.
Конунґ спитав Ґеста:
– Чоловіче, скільки ж років тобі зараз?
Ґест відповів:
– Тепер мені триста років124.
– Ти доволі вже старий, – сказав конунґ.
Ґест ліг тоді ниць. Він попросив змастити його єлеєм. Конунґ так й зробив. І коли було це завершено, то від свічки лишився маленький недопалок. Й зрозуміли тоді люди, що закінчується час Ґестовий. Щойно догоріла свіча – і помер Ґест, й вирішили усі, що смерть його була дивовижною. Конунґ думав багато над його історіями й вирішив, що все сказане ним було правдою.

Читати або завантажити у форматі .docx.

[1] В оригіналі використовується слово þattr, що приблизно можна перекласти як пасмо. Цей термін часто використовувався в скандинавській літературі на означення короткого епічного твору на героїчну або історичну тематику. Різні перекладачі по різному варіюють переклад даного літературного терміну, тому можна зустріти такі визначення, як оповідь, розповідь, пасмо, прядь (переважно в російськомовних перекладах; я ж вважаю такий термін в українському використанні русизмом). Я буду дотримуватися позиції, що такі короткі прозові твори в українському перекладі варто найменувати оповідями. Тут і далі примітки перекладача Ілька Біленко-Шумахера.

[2] Перекладач дозволив собі вільність використати термін глава для передачі звичайної нумерації розділів у оригіналі.

[3] Конунґ – Військовий вождь, представник родової знаті. Пізніше цей термін почав відповідати поняттю король або князь (так руських князів доволі часто іменують саме конунґами).

[4] Олаф І Трюґґвасон Вороняча Кістка (963-1000) – Норвезький конунґ (правитель; див. прим. 3) в період між 955 і 1000 роками, який хрестив Норвегію. Певний час перебував у дружині Володимира Великого Святославовича, в якого (ймовірно) й перейняв християнство. Загинув 1000 року в битві при Свольді (часто зустрічається в норвезькому варіанті як Свольдер) під час повстання проти нього незгідних з його політикою християнізації. Зарахований до рангу святих. Своє прізвисько Вороняча Кістка отримав за віру в гадання на птахах.

Також варто зазначити, що зустрічається інший варіант написання імені Олаф, а саме – Олав. Перекладач залишає за собою право використовувати перший варіант, адже він ближчий до оригіналу (Óláfr; літера “-r завжди відкидається).

Свольд – Острів у Балтійському морі; припускають, що це може бути сучасний німецький острів Рюґен.

[5] … зупинився у… - Сталий вираз, який означає, що людина тривалий час перебувала у певному місці, а не приїхала туди на короткий період часу, як це спочатку можна зрозуміти.

[6] Трандгейм – Тронгейм. Місто, засноване Олафом І Трюґґвасоном (див. прим. 4) 977 року як столиця Норвегії (було таким за часів його правління).

[7] Давньоісландське слово gestr означає «гість», а вимовляється й пишеться так само, як й ім’я героя (Gestr). Також не варто забувати, що аси часто подорожували серед людей, називаючи не свої справжні імена, а вигадані, які часто могли значити щось на кшталт Подорожній, Втомлений дорогою абощо. Цілком імовірно, що Олаф Трюґґвасон просто не повірив, що перед ним стоїть людина, яка назвала своє справжнє ім’я.

Аси – Головні боги скандинавського пантеону. На противагу їм також існують вани – теж боги, ворогуюча сторона, з якою було укладено перемир’я. Якщо останні переважно асоціюються з плодючістю та більше належать до землеробської культури, то аси є більш войовничими богами й переважно належать саме до воєнного аспекту життя скандинавів. В результаті укладеного перемир’я аси та вани обмінялися “заручниками”.

[8] Альфи – Нижчі духи плодючості. Існували темні альфи (були чорніші від смоли й жили під землею) та світлі альфи (прекрасні створіння, які населяють чудовий світ Альфгеймсвіт альфів). З останніх, до речі, було змальовано ельфів для світу Толкіна.

Зустрічається також варіант передання назви цих істот як альви, що перекладачем також відкидається (див. прим. 4, абзац 2).

[9] Тінґбіт – Це прізвисько приблизно можна перекласти як “любитель суперечок на тінґові або дуже відносно з сучасної української мови – “юрист”, “адвокат”.

Тінґ – Народні збори. На них доволі часто розглядалися судові справи як кримінального, так й цивільного характеру. Також на тінґах люди вирішували державні та інші суспільні питання, велася торгівля.

[10] Grᴂningr – Росток; зелень, що проростає. Така назва могла означати позитивну характеристику плодючості землі на даних угіддях.

[11] …навернуто до віри, але не охрещено. – Доволі розповсюджений вид напів-охрещення, при якому новонаверненого знаменували хрестом й читали над ним молитви. Такі особи могли спілкуватися як з християнами, так й з язичниками. Також вони могли після такого обряду обрати собі іншу віру. На початкових етапах було доволі розповсюдженим явищем, адже такі “напівохрещені” особи мали право вести торгівлю як з християнами, так й із язичниками, тоді як повністю охрещеним людям заборонялося мати будь-які справи з язичниками.

[12] Саґа – Епічний твір на історичну або героїчну тематику, поширений в Ірландії та Ісландії у VIII-XIII століттях, може містити в собі вкраплення поетичних творів – віс (див. прим. 48) – у вигляді цитат.

[13] Конунґ Свейнн – Датський конунґ Свен І Вилобородий (приб. 960-1014), був королем Данії, Англії та Норвегії.

[14] Кайзер Отто – Імператор Священної Римської імперії, король Німеччини та Італії Оттон ІІ Рудий (955-7 грудня 983).

[15] спалив Данію – Йдеться про похід римського імператора Оттона ІІ на Данію 974 року. Тоді Оттон ІІ отримав перемогу в битві при укріпленні Даневерк й силою хрестив Данію.

Даневерк«Датський Вал», укріплення, побудоване на південній межі Данії для захисту від німецьких набігів.

[16] Гаральд Гормссон – Датський та норвезький конунґ Гаральд І Синьозубий (приб. 960-приб. 986).

[17] Гакон Жертовний Ярл – Гакон ІІ Могутній (?-995), фактичний правитель Норвегії в період між 970 та 995 роками, ярл датського конунґа Гаральда Гормссона.

Ярл – Вищий титул в ієрархії скандинавів. Спочатку значив племінного вождя, пізніше – верховного керівника держави. З появою незалежних держав – довірена особа конунґа, яка здійснює управління на місцях.

[18] Маркґраф – Королівський посадовець, наділений адміністративними, військовими та судовими повноваженнями в марці; але тут – один із титулів конунґа-короля для уникнення частих повторень.

Марка – Територіальна одиниця, створена в прикордонному районі для захисту кордонів.

[19] Ґрім – Давньоскандинавське ім’я, яке можна перекласти як Воїн із закритим обличчям.

[20] Ґудмунд із Ґласісвелліру – Легендарний персонаж саг. За різними джерелами це або чарівник з Бьярмеланду, або конунґ з Йотунгейму.

Ґласісвеллір «Поля Ґласір» або «Долина Ґласір», можливо – міфічний ліс в Асґарді перед воротами Вальгалли.

Асґард – Небесно місто, в якому мешкають аси (див. прим. 7, абзац 2).

Бьярмеланд – Напівміфічна територія на півночі Східної Європи.

Вальгалла – Житло Одінна, в якому він приймав загиблих у бою воїнів (їх звали тут ейнгерії).

Йотунгейм – Один з дев’яти світів у скандинавів, в якому мешкають велетні-йотуни (див. прим. 46, абзац 5).

Одінн – Найвищий бог скандинавського пантеону, бог мудрості, війни, поезії, полювання, перемоги тощо. Доволі часто варіація його імені в українській мові зустрічається з однією літерою «н», що, як на думку перекладача, не є правильним, адже в давньоскандинавських рукописах він зазначається саме як Oᵭinn. Те саме з іншими подовженими іменами (пор. Свейнн, див. прим.13; Реґінн, див. прим. 46).

[21] … мали певну справу до конунґа, про яку буде ще сказано… – Насправді далі в оповіді про цих Ґрімів не сказано ані слова. Напевно, автор забув про власне бажання описати їх справу в процесі роботи над подальшим текстом.

[22] Йоль – Свято зимового сонцестояння в скандинавських народів. Це свято за вагою своєю було близьким до сучасного Нового року в пострадянських державах. З приходом християнства його намагались замінити Різдвом, тому тривалий час ці два свята відзначались одночасно.

[23] Ульф Рудий – Прапороносець Олафа Трюґґвасона у битві при Свольді (див. прим. 4, абзац 3).

[24] Віка – Землі в Південно-Східній Норвегії довкола Ослофьорда.

Ослофьорд – Затока в південно-східній частині Норвегії, яка простягається від датських проток на півдні до столиці Норвегії Осло на півночі.

[25] ГнітудСпаяний, скований.

[26] Бонд – Вільна людина-землевласник з власним господарством, який не належить до знаті.

[27] Гальф – Легендарний норвезький конунґ, герой Саґи про Гальфа та Гальфових воїнів.

“Саґа про Гальфа та Гальфових воїнів” – героїчна саґа початку ХІV століття.

[28] Гальфдан – Швидше за все, Гальфдан Сміливий (VII століття) з роду Скьйольдунґів, батько Івара Широкі Обійми. Інформації про нього доволі мало.

Івар Широкі Обійми (?-приб. 700) – Легендарний конунґ VII століття, який правив Сконе, Данією та Швецією.

Сконе – Історична провінція на півдні сучасної Швеції.

Скьйольдунґи – Легендарний датський рід конунґів.

[29] Ільфінґи (або Ільвінґи; щодо різночитань див. прим. 4, абзац 2) – Знатний скандинавський рід (датський та шведський); іноді асоціювався з родом Вьольсунґів (рід Сіґурда Вбивці Фафніра Сіґмундссона; див. прим. 37 та прим. 39 відповідно)

[30] … в обмін на той перстень… – В скандинавській традиції було обов’язковою умовою віддячити за отриманий подарунок власним подарунком або послугою тій особі, яка вас обдарувала.

[31] … кімнатою, в якій пили чоловіки… - Насправді, це була одночасно і кімната для пиття вдень, і спальня уночі.

[32] … у руку, яка тримала перед цим келих… - Можна припустити, що таким чином Ґест підкреслює своє зверхнє ставлення до персня, намагається продемонструвати, що він не знаходить у ньому нічого особливого.

[33] Марка – Грошова (а раніше ще й вагова) одиниця, яка дорівнювала вісьмом ейрірам (унціям).

Унція – Одиниця вимірювання маси, рівна трохи більше 28 грам.

[34] Ґуннарсслаґ – Приблизно можна перекласти як Мелодія Ґуннара. Пісня зі “Старшої Едди”, яку було втрачено. Припускають, що в цій пісні описується загибель та останні слова Ґуннара Ґьюкінґсона (див. прим. 81). За багатьма джерелами відомо, що перед смертю, перебуваючи зв’язаним у ямі зі зміями, він грав ногами на арфі.

На даний момент існує пісня з такою назвою, яку видають за оригінал, але більшість дослідників погоджується з тим, що її було написано набагато пізніше. Авторство приписують священникові Ґуннарові Пальссону, який її нібито віднайшов.

Ґуннар Палльссон (2 серпня 1714-2 жовтня 1791) – Ісландський священик, вчений та поет.

“Старша Едда” – Найдавніша пам’ятка скандинавської літератури, яка об’єднує в собі більшість міфічних та героїчних переказів.

[35] “Подорож Ґудрун” – Пісня про Ґудрун (див. прим. 77), дружину Сіґурда Вбивці Фафніра (див. прим. 39). Швидше за все тут мається на увазі пісні “Підбурювання Ґудрун” або “Давня пісня про Ґудрун” (також відома під назвою “Друга пісня про Ґудрун”), найдавніша пісня з циклу про Вьольсунґів (див. прим. 37) у “Старшій Едді” (див. прим. 34, абзац 3), хоча можна припустити й те, що мова йдеться про ще одну втрачену пісню Старшої Едди.

[36] Попруга – Частина кінської збруї; широкий ремінь, який натягують попід черевом коня, аби закріпити сідло.

[37] Вьольсунґи – Рід героїв, що вели своє походження від Одінна (див. прим. 20, абзац 7; Вьольсе (або Вьольсунґ) – правнук Одінна та дід Сіґурда). До цього роду належить найвідоміший герой “Старшої Едди” та “Пісні про Нібелунґів” Сіґурд (або Зіґфрід; див. прим. 39).

“Пісня про Нібелунґів” – Середньовічна німецька епічна поема невідомого авторства кінця ХІІ – початку ХІІІ століть. Оповідає в німецькій обробці скандинавську історію про Сіґурда (тут він виступає під іменем Зіґфрід).

[38] ФраккландКраїна франків (дослівно); Рейнський регіон Німеччини в V столітті.

[39] Сіґурд Сіґмундссон – Найвеличніший герой скандинавського та германського епосів, фігурує у “Старшій Едді”, “Молодшій Едді” Сноррі Стурлусона, “Сазі про Вьольсунґів”, “Пісні про Нібелунґів” (див. прим. 37, абзац 2), “Кудруні” та низці інших літературних пам’яток.

“Кудруна” – Середньовічна німецька епічна поема початку ХІІІ століття (написана після “Пісні про Нібелунґів”), яка трохи в іншому світлі описує відомі нам події про Ґудрун-Крімгільд (див. прим. 77) та Сіґурда-Зіґфріда.

“Молодша Едда” – Твір середньовічного ісландського письменника Сноррі Стурлусона 1222-1225 років. Задумувався як підручник зі скальдичної поезії (див. прим. 48, абзац 2), але перетворився на звід давньоскандинавського літературознавства. Містить в собі перекази практично всіх давніх скандинавських легенд (переважно зі Старшої Едди).

“Саґа про Вьольсунґів” – Ісландська саґа ХІІІ століття, повністю присвячена появі та занепадові роду Вьольсунґів.

Сноррі Стурлусон (1178-23 вересня 1241) – Ісландський політик, скальд, історіограф. Перша людина, яка спробувала осмислити й зібрати скандинавські перекази в одну книгу. Загинув у власному будинкові від рук найманців конунґа Норвегії Гакона IV.

Гакон IV Старий (1204-16 грудня 1263) – Конунґ Норвегії (1217-1263), представник династії Інґлінґів.

Інґлінґи – Скандинавський рід конунґів, до якого належать перші правителі Швеції та Норвегії. Ведуть свій рід від вана (див. прим. 7, абзац 2) Фрейра (див. прим. 49).

[40] Гьяльпрек – Конунґ Ютландії, батько вітчима Сіґурда Галфі.

[41] Гйордіс Ейлімадоттір – Дружина Сіґмунда (див. прим. 57) та матір Сіґурда.

[42] Гундінґ – Саксонський конунґ, якого вбив старший брат Сіґурда від іншої матері (Борґгільд; див. прим. 58) Гельґі (див. прим. 44) у п’ятнадцятирічному віці.

[43] Сінфйотлі – Найстарший брат Сіґурда від іншої матері, син Сіґмунда від його сестри Сіґню.

Сіґню – Донька Вьольсунґа та сестра Сіґмунда. Для того, аби народити Сіґмундові помічника-сина оманою вступила з ним у зв’язок й народила Сінфйотлі.

[44] Гельґі – Перший син Сіґмунда та Борґгільд. Завдяки шлюбові з Борґгільд Сіґмунд став датським конунґом.

[45] Гамунд – Другий син Сіґмунда та Борґгільд.

[46] Реґінн – Міфічна істота (навряд чи людина, але людиноподібна); за різними джерелами він є або карликом, або велетнем-йотуном. Коваль, вправний маг, вихователь Сіґурда. Молодший син Грейдмара (див. прим. 47), поруч зі старшими Фафніром (див. прим. 50) та Отром. З цими персонажами пов’язана історія скарбів Сіґурда (скарбів Нібелунґів).

Отр – Середній син Грейдмара, брат Реґінна та Фафніра. Був чарівником-перевертнем (перетворювався на видру й полював на рибу для домашнього столу). Одного разу його випадково вбив Локі, за що Грейдмар почав вимагати від асів викуп золотом. Тіло Отра повністю вкрили золотом та прикрасами (попередньо набивши його шкіру), після чого асів було прощено. Золото було відібрано в карлика Андварі, який наклав на нього прокляття (всі, хто володітиме цим золотом, загинуть; так воно й трапилося в майбутньому).

Андварі – Карлик, який живе під землею та може перетворюватися на рибу. Володів великою кількістю золота та чарівних прикрас, які в нього відібрали аси, аби розплатитися з Грейдмаром. Після цього він прокляв відібрані в нього коштовності й вони приносили своїм новим власникам смерть.

Локі – Локі Лауфейярсон, напів-ас, напів-йотун. Живе серед асів, вважається богом та винахідником омани та дурощів. Син йотуна Фарбауті та Лауфейї. Є батьком багатьох жахливих чудовиськ, які під час Раґнарьоку (кінець світу) знищать асів.

Йотуни – Міфічна раса в переказах давніх скандинавів; велетні, які переважно мешкають в горах.

Карлики – Гноми, але трохи в іншому сприйнятті, аніж ми зазвичай це розуміємо. Це певний синтез лепреконів з ірландського фольклору та гномів зі світу Толкіна. Це майстерні ковалі, які живуть під землею або (рідше) в горах та володіють незліченними багатствами.

Лауфейя – Йотунка (велетунка), або асиня, яка після смерті свого чоловіка Фарбауті принесла маленького сина Локі до Асґарду та померла. Її ім’я можна перекласти як листяний острів.

Фарбауті – Йотун, батько Локі. Також є припущення, що він є батьком Гельблінді та Бюлейсту (інформації про них, рівно як й про Фарбауті, майже не існує, крім вже наведеної).

[47] Грейдмар – Чарівник, вважається королем карликів (або гномів), хоча сам може бути й велетнем (йотуном).

[48] Віса – Жанр скальдичної поезії. Переважно зберігся у вигляді цитат в саґах (див прим. 12).

Скальд – Давньоскандинавський поет-співець.

[49] Інґві – Ван Фрейр, від якого пішов рід легендарних шведських конунґів Інґлінґів (див. прим. 39, абзац 7; норвезькі конунґи теж заявляли про свою причетність до цього роду). Але Сіґурд не належить до роду Інґлінґів, він з роду Вьольсунґів. Тут, швидше за все, закралась якась помилка.

[50] Фафнір – Персонаж скандинавського та германського епосу, син чарівника Грейдмара, брат Реґінна та Отра. Охороняв золото та скарби, перетворившися на величезного змія (в пізніших варіаціях – на дракона).

[51] Ґнітагейд – Міфічне поле, на якому Фафнір й лежить на скарбах, охороняючи їх. Існує спроба локалізувати це поле в справжніх географічних координатах десь у Вестфалії.

Вестфалія – Історична область на північному заході Німеччини. Зараз входить до складу землі Північний Рейн-Вестфалія.

[52] Реґінн зробив… меч… Ґрам… – Насправді існує також версія, що Реґінн лише навчив Сіґурда кувати, а той викував Ґрам сам. За цією версію Реґінн зробив Сіґурдові кілька мечів, але всі їх Сіґурд зламав, випробовуючи їх об ковадло. За переказами залізо, з якого Ґрам було викуто, спочатку був у власності Одінна. Це був меч, який Одінн передав Сіґмундові, батьку Сіґурда. Пізніше, у битві Сіґмунда проти Люнґві, сам Одінн ламає своїм списом цього меча, Сіґмунд в тій битві гине, заповідаючи уламки меча Сіґурдові. Саме з цих уламків й було викуто легендарний меч Сіґурда Ґрам.

[53] …розбив його… Знову ж таки, Сіґурд перевіряв меч на міцність, і цього разу не меч зламався, а ковадло.

[54] Ейлімі – Конунґ, батько Гйордіс (див. прим. 41), матері Сіґурда (відповідно – дід Сіґурда).

[55] Ейлімі постаріти не дали… – Батько Гйордіс загинув в битві проти синів Гундінґа разом з Сіґмундом. Суперечка виникла через саму Гйордіс, до якої одночасно засваталися Сіґмунд та Люнґві. Гйордіс обрала Сіґмунда, тоді сини Гундінґа зібрали військо й рушили проти переможця.

[56] Тут очевидна помилка автора, адже цю вісу логічніше вкласти у вуста Сіґурда, а не Реґінна; тоді вони набувають свого повного сенсу.

[57] Сіґмунд Вьольсунґссон – Конунґ, син Вьольсунґа, батько конунґів з роду Вьольсунґів Гельґі Вбивці Гундінґа, Сінфйотлі, Гамунда та Сіґурда Вбивці Фафніра. Окрім ісландських саг, “Старшої Едди”, “Молодшої Едди” Сноррі Стурлусона, “Пісні про Нібелунґів”, інших пам’яток скандинавської та германської літератур, також зустрічається у “Беовульфі”, де йому самому приписується вбивство дракона та заволодіння його скарбами (що в усіх інших джерелах приписується його синові Сіґурду).

Беовульф - Пам’ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу, створена приблизно у VII-VIII століттях. Оповідає про ґаута (германське плем’я півдня Швеції II ст. до н.е. - поч. ІІ ст. н.е.) на ім’я Беовульф, який здійснює героїчні подвиги на теренах Скандинавії.

[58] Борґгільд – Друга дружина Сіґмунда, яка народила йому двох синів – Гельґі Вбивцю Гундінґа та Гамунда. Сіґурд розлучився з нею після того, як Борґгільд у помсту за свого брата, якого вбив син Сіґмунда від Сіґню (див. прим. 43, абзац 2) Сінфйотлі (через суперечку за жінку, до якої вони обидва одночасно посваталися), отруїла Сінфйотлі.

[59] Їх обидвох… – Сіґмунда та Ейлімі.

[60] Сіґурд попросив… позичити… меч… – Швидше за все, цей меч був переданий Ґестові, адже у Сіґурда є меч Ґрам. До того ж, далі ми побачимо, що Реґінн забирає цей меч саме в Ґеста.

[61] Ревіля коні – Кораблі.

Ревіль – Морський конунґ, вважається сином Бьйорна Залізний Бік (див. прим. 108, абзац 2) та онуком Раґнара Лодброка (див. прим. 92).

[62] Коні хвиль – Кораблі.

[63] Гнікар – Одне з імен Одінна (“Підбурювач”, “Той, Хто Сіє Розбрат”).

[64] … можете зватиФенґом чи Фьйольніром. – Імена Одінна. ФенґТой, Хто Здобуває, Здобич. ФьйольнірТой, Хто Багато Знає.

[65] Танець мечів – Битва.

[66] Місяця сестра – Сонце. В ісландській мові Сонце (sól) жіночого роду.

[67] Гра мечів – Битва.

[68] Той переможе, хто бачити може гру мечів швидку або стрій воїнів рівний… – Тут мається на увазі, що конунґ, який вправно володіє мечем і правильно вміє розставляти своїх воїнів у строю залежно від ситуації, ближчий до перемоги над ворогом, аніж конунґ, який таких навиків не має.

[69] … духи підступні… - Діси; божественні діви, які можуть як допомагати, так і виступати ворожими богинями щодо воїна. До них відносяться й норни див. прим. 119) з валькіріями.

Валькірії – Жіночі божества, що прислуговують Одіннові. Літають над полем бою й збирають загиблих воїнів, аби ті потрапили до Вальгалли (див. прим. 20, абзац 5).

[70] Гольсетуланд – Гольштейн, територія між річками Ельба та Айдер, частина сучасної землі Шлезвіґ-Гольштейн у Німеччині.

[71] Фрісландія – Історична область на узбережжі Північного моря, яка простягалася від нідерландського озера Ейсселмер до Гольсетуланду та узбережжя Данії.

[72] Кривавий орел – Різновид страти часів вікінґів, при якій на спині засудженого розсікали ребра й розводили їх в сторони на кшталт крил орла (звідки й назва), а також при цьому виймалися легені.

[73] Гіндаргейд – Швидше за все, гора Гіндарфьялль, на якій, за легендою, в оточенні стіни вогню спала валькірія Сіґрдріва. Сіґурд розбудив її, зрізавши мечем її обладунки. Пізніше Сіґрдріва перетворилася на Брюнгільд (див прим. 74).

[74] Брюнгільд – Валькірія Сіґрдріва, яку розбудив Сіґурд. Під таким іменем вона зустрічається в різних версіях легенди набагато частіше.

[75] “Сага про Сіґурда, Вбивцю Гундінґа” – Такої саги не існує. Це означає, що вона, швидше за все, була втрачена, адже різні джерела неодноразово посилаються на неї.

[76] Старкад Сторверкссон – Могутній воїн-вікінґ, який здійснив багато подвигів у Данії та Швеції. В той самий час його описували як якесь чудовисько: величезна людина з іклами та шістьма руками (пізніше Тор відрубав йому зайві руки).

Тор – Ас, рудий бог грому та блискавки, син Одінна. Войовничий бог, який захищає асів та людей від велетнів.

[77] Ґудрун Ґьюкадоттір – Дружина Сіґурда, також відома своїм німецьким варіантом імені Крімгільд. Донька вождя бурґундів Ґьюкі, який жив у V столітті.

Ґьюкі – Бурґундський король Ґібікка (?-407), батько Ґундомара І (див. прим. 78, абзац 2), Ґундагара (див. прим. 81) та Ґізельгера.

Ґізельгер – В скандинавів чомусь відсутній, один з братів Ґьюкунґів, король бурґундів (411-?).

[78] Ґьюкунґи – Сини Ґьюкі: Гуннар, Гьоґні (див. прим. 81) та Ґутторм (див. прим. 93), а також донька Ґудрун.

[79] Конунґ Сіґурд Перстень – Король Швеції та Данії, батько Раґнара Лодброка (див. прим. 92) та племінник датського конунґа Гаральда Боєзуба.

Гаральд Боєзуб – Король Данії, Швеції та Норвегії (VIII століття).

[80] Сини Ґандальфа – Вірогідно, це Альвар та Аварін.

Ґандальф – Конунґ. Інформація про всіх трьох майже відсутня, окрім вищенаведеного.

[81] Ґуннар та Гьоґні – Сини Ґьюкі. Ґуннар (Гунтер в “Пісні про Нібелунґів”) був історичною особою, бургундським королем Ґундагаром (приб. 385-436; роки правління: приб. 406-436). Гьоґні (Гаґен в “Пісні…”) – його брат, антигерой, який має намір вбити Сіґурда. Існує легенда, що Гьоґні не рідний брат Ґуннара, а просто вихований його батьками, сам же був за походженням з лісових духів.

[82] Ярнамодір – Відомо, що в середні віки в Гольштейні (див. прим. 70) було багато лісів з назвою, що починається на «Ярна-» («Залізний»). Дану назву можна перекласти як «Залізний Прибережний [Ліс]» (якщо, звичайно ж, мова йдеться таки про ліс).

[83] Кури – Плем’я на теренах Західної Курляндії.

Квени – Фінське плем’я з теренів Ботнічної затоки.

[84] Сіґурд… був… старий… – Логічно припустити, що мова й далі ведеться про Сіґурда Персня, адже нам відомо, що Сіґурд Вбивця Фафніра загинув молодим.

[85] Фенгрінґ – Острів неподалік від Гьордаланду в Норвегії.

Гьордаланд – Провінція у Західній Норвегії.

[86] … сучому синові… - В оригіналі «людині-собаці», що, в принципі, дорівнює такому українському зворотові.

[87] Існує ряд інших посилань на даний факт. В Данії це ікло бачили в місті Лунд, потім 1252 року німецьким лицарем Генріком Емельторпом його було перевезено до Німеччини (“Рієнські аннали”), а вже 1404 або 1405 року його бачили в Аахені разом з руків’ям Ґрама, яким його було вибито.

Аахен – Місто в землі Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина. Заснований у І столітті римлянами як поселення Акве-Ґрані.

Лунд – Місто на сучасній території Південної Швеції. В момент заснування міста ці території належали Данії.

“Рієнські аннали” – Датський літопис, який охоплює в собі період від правління конунґа Дана по правління конунґа Еріка VI (?-1288).

Дан І – Перший датський конунґ.

Ерік VI Мендвед (1274-13 листопада 1319) – Датський конунґ 1286-1319 років.

[88] Але – Датський конунґ Але Сміливий. Мешканці Зеландії його ненавиділи й змусили його воєначальників зрадити Але. Ті, в свою чергу, підкупили Старкада Сторверкссона й він вбив конунґа Але в купальні.

[89] Ґрані – Кінь Сіґурда, нащадок Слейпніра, восьминогого коня Одінна. Сіґурд отримав Ґрані від таємничого старигана, якого прийнято вважати самим Одінном. Ґрані був прикметно більшим від усіх інших коней.

Слейпнір – Кінь Одіна, якого народив йому Локі. За легендою, Локі перетворився на кобилу й приніс Слейпніра від Свадільфарі, жеребця певного йотуна, ім’я якого невідоме.

[90] … сім ліктів у довжину. – Один лікоть дорівнював 48 см., а отже волосина з гриви Ґрані була довжиною більше трьох метрів.

[91] … подвиги своїх родичів. – Вважається, що тут закралася помилка: замість слова ferᵭa («подорожі») зазначено frᴂnda («родичі»). Але дотримаємося букви оповіді.

[92] Лодброк – Раґнар Лодброк, норвезький вікінґ першої половини ІХ століття, який здійснив низку вдалих набігів на Англію та Францію. Раґнара Лодброка асоціюють з Реґінгері, який очолив похід на Париж 845 року.

[93] Ґутторм Ґьюкасон – Брат Гуннара та Гьоґні, який за деякими джерелами вважався безпосереднім вбивцею Сіґурда, адже єдиний не складав з ним братської клятви. Історичним прототипом послужив бурґундський король (406 або 407-411), старший син Ґібікки (див. прим. 77, абзац 2) Ґундомар І.

[94] Тут Ґест оповідає всі відомі варіації смерті Сіґурда-Зіґфріда.

[95] Місце невідповідності. Якщо в “Старшій Едді” Брюнгільд проїжджала повз ці скелі після смерті, тут ми бачимо, що вона минає їх ще живою.

[96] Валланд – Етнонім на позначення південних з точки зору скандинавів країн: Франції, кельтських та романських поселень.

[97] Будладоттір – Відповідно до однієї з легенд Брюнгільд була донькою конунґа Будлі та сестрою Атлі.

Атлі – В германських та скандинавських переказах – Аттіла (?-453), вождь гунів (434-453).

Будлі – Вождь гунів.

Гуни – Кочові племена ІІ-VIII століть з Центральної Азії, які увійшли на те
риторію Європи й захопили значну її територію.

[98] … дванадцять зим… – Скандинави вимірювали вік зимами, а не літами, як це робили слов’яни. Хоча сенс той самий. Дванадцять років – це вік настання повноліття в скандинавських народів.

[99] Гьяльмґуннар – Старий, але сильний конунґ, якому в цьому бою Одінн обіцяв перемогу. Ніде більше не зустрічається.

[100] … Ауд братові… – Конунґ на ім’я Аґнар. Про обидвох інформації більше нема.

[101] СкаталундЛіс Воїнів. Так, як ця назва більше ніде не зустрічається, ідентифікувати цю місцевість географічно важко. Але ми пам’ятаємо, що раніше повідомлялося про те, що Одінн вклав Брюнгільд спати на горі Гіндарфьялль (Гіндаргейд).

[102] Вовк дерев – Вогонь.

[103] Фафніра ложе – Золото.

[104] Золота дарувальник – Конунґ, чоловік. В даному випадку під цим кеннінґом мається на увазі Сіґурд.

Кеннінґ – Різновид поетичної метафори, притаманний для скальдичної, кельтської та англосаксонської поезії. Становить собою заміну певного слова на його відповідники у метафоричних зворотах, як то видно у наведених кеннінґах у прим. 102-104. Залежно від майстерності автора кеннінґ може складатися як з двох слів, так й з цілого речення.

[105] … батько мій… – Конунґ Геймір, який виховав Брюнгільд. Більшої інформації про цього конунґа нема.

[106] … вікінґ із данів… – Тут так названо Сіґурда через те, що його вітчимом був Галфі, син датського конунґа Гьяльпрека.

[107] В останньому своєму монолозі Брюнгільд доволі побіжно оповіла власну історію від причини її падіння з валькірії до причини її сьогоднішньої погибелі.

[108] Сини ЛодброкаБйорн Залізнобокий, Гвітсерк, Івар Безкосний та Сіґурд Змієокий.

Бйорн Залізнобокий – Шведський конунґ ІХ століття. Син Раґнара Лодброка та доньки Сіґурда й  Брюнгільд Аслауґ. Історичним прототипом є вікінґ Берно, який 856 року брав участь в поході вікінґів на Париж, а 859 року розграбував середземноморське узбережжя Марокко.

Аслауґ – Донька легендарного скандинавського героя Сіґурда Вбивці Фафніра та Брюнгільд. В різних джерелах зустрічається під різними іменами: Асльоґ, Крака, Краба та Рандалін.

Гвітсерк – Легендарний конунґ Ґардарікі в ІХ столітті. За різними джерелами є або сином Аслауґ, або сином іншої дружини Раґнара Лодброка Сванлоґі (інформація про неї відсутня).

Ґардарікі – Скандинавська назва давніх руських земель (не плутати з Росією).

Івар Безкосний (794-873) – Норвезький вікінґ, правитель Дубліна Імгар (або Іомгар). Своє прізвисько отримав за надзвичайну спритність (рухався так, ніби не мав кісток). Син Раґнара та Аслауґ.

Сіґурд Змієокий – Датський конунґ Сіґіфрідус, який напав на Париж 885 року. Прізвисько отримав за те, що при народженні в нього у лівому оці був знак змія, який кусає себе за хвіст (Йормунґанд), ім’я ж отримав на честь діда Сіґурда Вбивці Фафніра. Син Раґнара та Аслауґ. Також Сіґурд Змієокий вважається пращуром конунґа Гаральда Прекрасноволосого (див. прим. 116), який об’єднав Норвегію.

Йормунґанд – Величезний змій, який обвиває собою усю Землю; один з найстрашніших чудовиськ скандинавської міфології, породження Локі.

[109] Мундіафьйолль – Альпи.

[110] Віфільсборґ – Швидше за все, сучасне швейцарське місто Аванш.

[111] Ромаборґ – Рим.

[112] Ромарікі – Римська імперія.

[113] … в Римі… – Тут вперше використано латинську варіацію назви Roma, а не скандинавський варіант Rómaborg.

[114] Ейрек – Ерік Емундарсон (або Енундарсон), шведський конунґ часів Гаральда Прекрасноволосого (див. прим. 116), помер 882 року. Більшої інформації про нього знайти не вдалося.

[115] Уппсала – Стара Уппсала, давня столиця Швеції.

[116] Гаральд Прекрасноволосий – Син Гальфдана Чорного, конунґ з Вестфольда, який після перемоги в битві під Гафрсфьйордом (приб. 872 рік) підкорив собі всю Норвегію. Вважається засновником Норвезької державності та королівської династії. Як раніше було сказано, мав кров Сіґурда (онук Сіґурда та Брюнгільд Сіґурд Змієокий був, вірогідно, дідом Гаральда по материнській лінії; але це лише припущення).

Вестфольд – Дрібне королівство в південно-східній частині Норвегії, приблизно співпадає з сучасними межами однойменної норвезької провінції. Перестало існувати після об’єднання Гаральдом Прекрасноволосим усіх норвезьких земель.

Гафрсфьойрд – Затока протяжністю 9 кілометрів, розташована між двома норвезькими провінціями: Ставанґер та Сола.

Гальфдан Чорний (приб. 820-приб. 860) – Легендарний конунґ Вестфольда та Аґдіра з роду Інґлінґів (див. прим. 39, абзац 7).

Аґдір – Історична провінція Норвегії, на сьогодні розділена на дві частини: Вест-Аґдер та Еуст-Аґдер.

[117] ГльодвеЛюдовік І Благочестивий (778-20 червня 840), син Карла І Великого, король франків, імператор Західної імперії.

Карл І Великий (2 квітня 747-28 січня 814) – Король франків, імператор Західної імперії.

[118] Саксонія – За текстом точніше буде «Країна Саксів» або «Земля Саксів»; північно-західні території Німеччини та Голландії.

[119] Норни – Три жінки-чарівниці, які визначають долі світу, людей та богів, можуть передбачати майбутнє. Ім’я першої Урд (Минуле або Доля), ім’я другої Верданді (Теперішнє або Становлення), ім’я третьої Скульд (Майбутнє або Борг). Але тут, швидше за все, норнами названі звичайні вьольви (див. прим. 121).

[120] Див. прим. 10.

[121] Вьольва – Провидиця, пророчиця, також – відьма.

[122] … зі своїм почетом… – Вьольви, за переказами, водили за собою по п’ятнадцять хлопчаків та дівчаток, аби ті допомагали їм в чаклунстві.

[123] Гьовдінґ – Знатна людина, вождь.

[124] … триста років… – Зазвичай у сагах під сотнею років мали на увазі 120 років, тому Ґестові мало б бути не триста, а триста шістдесят років.